Кілька адрес вантажоодержувача при транспортуванні нафтопродуктів: нюанси

Ні, вказати кілька адрес розвантаження в одній ТТН без окремих документів на кожну АЗС — неправильно й ризиковано; для захисту роздрібного продавця на кожну конкретну АЗС потрібне окреме документальне підтвердження приймання пального саме на цю станцію.

Обґрунтування

1. ТТН оформлюють на кожне окреме перевезення з конкретним пунктом розвантаження. За ст. 48 Закону №2344-III «Про автомобільний транспорт» ТТН є документом, на підставі якого виконується вантажне перевезення, і містить обов’язкові реквізити, зокрема вантажоодержувача та пункт розвантаження. Якщо в одному рейсі фактично є кілька відокремлених місць приймання (різні АЗС), це декілька окремих перевезень у межах одного маршруту, а не одне перевезення з «переліком адрес». Одна загальна ТТН з багатьма адресами не дає належного підтвердження факту приймання кожною АЗС, що створює ризики як щодо контролю на дорозі, так і для обліку й податків.

2. Для пального на АЗС обов’язкові акти приймання й журнали обліку. Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та облік нафти і нафтопродуктів зобов’язує оформляти надходження пального на АЗС актом приймання-здавання/приймання нафтопродуктів і реєструвати його в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів (форми 5-НП та 6-НП за наказом № z0805-08, див. «Про затвердження Інструкції…»). Для кожної АЗС мають бути свої записи про фактично прийнятий обсяг, що неможливо коректно забезпечити лише однією загальною ТТН без розподілу за об’єктами.

3. Як мінімум, потрібна одна ТТН на кожну АЗС або додаткова ТТН на «залишок» при частковому зливі. З практики застосування Правил №363, якщо один бензовоз везе пальне одному замовнику, але з послідовним зливом на різних АЗС:

   • допустимий варіант без зміни вантажоодержувача: в одній ТТН зазначають конкретний пункт розвантаження (одну АЗС), на якій відбувається фактичне приймання; після часткового зливу на цю АЗС на залишок у цистерні оформлюють нову ТТН із новим пунктом розвантаження (наступна АЗС того самого замовника);
   • кожна АЗС оформляє акт приймання пального та робить записи в журналі надходження пального за своїм обсягом.
     Одна «збірна» ТТН з переліком адрес не замінює цих документів і фактично прирівнюється до відсутності належно оформлених ТТН для частини поїздок, що загрожує штрафом за ст. 60 Закону №2344 та неприйняттям таких документів для обліку.

4. Що може й повинен зробити роздрібний продавець для самозахисту. Щоб мінімізувати ризики:

   • наполягати в договорі з постачальником, що:
     • на кожну АЗС оформляється окрема ТТН або, принаймні, окрема ТТН на кожен етап після часткового зливу (нова ТТН на залишок);
     • у ТТН чітко зазначається пункт розвантаження — конкретна адреса АЗС;
   • незалежно від позиції постачальника, на кожній АЗС:
     • оформляти акт приймання нафтопродуктів (за формою 5-НП або за аналогічною формою з обов’язковими реквізитами);
     • робити записи в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів (форма 6-НП) із прив’язкою до конкретної ємності та обсягу;
     • фіксувати в акті і журналі реквізити наявної ТТН (навіть якщо вона «загальна») і фактичний обсяг прийнятого пального.
       Такі внутрішні документи АЗС стануть вашим доказом фактичного надходження пального на конкретну станцію й допоможуть відстояти витрати й податковий кредит навіть у разі формальних недоліків «верхньої» ТТН.

Фактичний розподіл пального між кількома АЗС одного замовника потребує або окремих ТТН на кожну АЗС, або оформлення нових ТТН на залишок після кожного часткового зливу плюс акти й журнали приймання пального на кожній АЗС.