Проблеми розподілу загальновиробничих витрат та їх вплив на фінансування

Рахунок 91 не може списуватися всією сумою на витрати реалізації (рахунок 903), якщо підприємство здійснювало діяльність. Він має розподілятися між виробничою собівартістю (рахунок 23) та собівартістю реалізації (рахунок 90) відповідно до нормальної потужності.
Порядок роботи з рахунком 91 регламентований п. 16 НП(С)БО 16 Витрати https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00, та Інструкцією про застосування Плану рахунків №291 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99#n1077.
Всі витрати, зібрані на дебеті рахунку 91, поділяються на дві групи:
Змінні загальновиробничі: витрати, що змінюються пропорційно обсягу діяльності (електроенергія на виробництво, допоміжні матеріали). Вони розподіляються на кожен об'єкт витрат (рахунок 23) виходячи з фактичної потужності.

Постійні загальновиробничі: витрати, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності (амортизація цеху, зарплата адмінперсоналу цеху, оренда). Вони розподіляються виходячи з нормальної потужності.Наприкінці місяця рахунок 91 має мати нульове сальдо.

Списання відбувається за такою схемою:

Дт 23 Кт 91 — сума змінних загальновиробничих та розподілених постійних загальновиробничих (в межах нормальної потужності). Ці витрати формують виробничу собівартість і «чекають» на складі у складі готової продукції або незавершеного виробництва.
Дт 901 (або 903) Кт 91 — сума нерозподілених постійних ЗВВ. Це витрати, що виникли через недозавантаження потужностей (простій). Вони включаються до собівартості реалізації безпосередньо у періоді виникнення.

Тому списання всієї суми з рахунку 91 одразу на рахунок 903 (минаючи рахунок 23) допускається лише у випадках, коли:

• відсутній випуск продукції/послуг (простій): Якщо фактична потужність дорівнює нулю, база розподілу відсутня, і всі постійні витрати стають нерозподіленими.


• якщо підприємство надає послуги (наприклад, СТО або оренда) і обліковою політикою визначено, що певні витрати неможливо віднести в незавершене виробництво. Проте навіть у послугах амортизація обладнання, що використовувалося, має спочатку потрапити на рахунок 23.

Тобто 91 має розподілятися на6
змінні ЗВВ → 100% йдуть на 23 рахунок;
постійні ЗВВ → ділимо на:

розподілені (на 23) — в межах нормальної потужності
нерозподілені (на 903) — через недозавантаження.

Саме такий варіант обліку є методологічно вірним. Це принципово для правильного визначення фінансового результату. Якщо ви списуєте все на 903, ви фактично визнаєте витрати негайно. Якщо ж частина мала піти на рахунок 23, вона повинна була залишитися в активах (незавершене виробництво) до моменту реалізації.

При перевірці податківці можуть розцінити пряме списання на 903 як штучне завищення витрат звітного періоду. Це призводить до заниження податку на прибуток.

Тому в ситуація, коли ЗЗВ значно перевищують дохід можлива, і це не помилка сама по собі.

Причина в тому, що:

• дохід визнається за фактом підписаних актів (100 тис)


• витрати формуються:частково як виробничі (через 23)


• частково як витрати періоду (нерозподілені ЗВВ)

Якщо у вас мало актів (низьке завантаження), але великі постійні витрати (оренда, ЗП, амортизація), то цілком логічною є ситуація недозавантаження потужностей, і це прямо передбачено НП(С)БО 16.

Раді допомогти, звертайтесь ще!