Заголовок тимчасово відсутній

Розглянемо окремо Ваші питання:

1) Ліцензія не потрібна.

Відповідно до ст. 7 Закону про ліцензування (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19#n129) діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом є такою, що ліцензується. У свою чергу, згідно зі ст. 1 Закону про автотранспорт (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text) послугу з перевезення пасажирів визначено як - перевезення пасажирів або вантажів транспортними засобами на договірних засадах із замовником послуги за плату.

Оскільки при перевезенні працівників немає окремого договору та оплати за перевезення, то ця операція не вважається послугою з перевезення пасажирів у розумінні Закону про автотранспорт. У зв'язку з цим вимоги про ліцензування на діяльність, що розглядається, не поширюються.

2) Окремий КВЕД при перевезенні працівників з/на роботу додавати не потрібно. Це не вид діяльності, від якого підприємство отримує дохід.

3) Право на проведення щозмінних передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів мають особи, які набули кваліфікаційний рівень магістра, спеціаліста, бакалавра чи молодшого спеціаліста за будь-якою медичною спеціальністю, що підтверджується дипломом медичного навчального закладу відповідно до норм, які діють на даний час (https://7eminar.ua/news/3672-xto-maje-pravo-provoditi-shhozminni-medicni-oglyadi-vodiyiv-transportnix-zasobiv).

4) Діюче трудове законодавство не зобов’язує роботодавця організовувати доставку працівників на роботу/з роботи під час воєнного стану. Тобто це виключно ініціатива (звісно вона здебільшого є вимушеною) роботодавця.

Зауважимо, що роботодавець має право організувати доставку на роботу/з роботи не всім, а лише певним (окремим) працівникам. Кому саме і з якої причини — в такому випадку прописується в наказі про організацію перевезення працівників до місця роботи і назад.

В цьому ж наказі варто прописати якими саме транспортними засобами буде здійснюватися таке перевезення, а також графік і маршрут такого перевезення.

По суті, організовуючи доставку працівників до місця роботи і назад, підприємству доведеться пропрацювати такі моменти:

1. Потрібно «узаконити» сам факт використання автомобіля для потреб підприємства (подати повідомлення за ф. 20-ОПП).

2. Мати підтвердження використання ПММ для доставки працівників на роботи/з роботи.

3. Довести «господарський» статус витрат на перевезення співробітників до місця роботи і назад.

4. Вирішити питання оплати праці працівника за виконання функції водія.

5. Врахувати, що зазвичай податківці безоплатну доставку працівників до місця роботи і назад розцінюють як дохід працівника.

Підтвердження використання ПММ на розвезення співробітників.

Якщо керівник:

• видасть наказ по підприємству про організацію розвезення працівників до місця роботи і назад,
  буде затверджений маршрут і графік перевезення,
• на кожне таке перевезення буде оформлений подорожній лист / його замінник,

то придбані для розвезення співробітників ПММ вважатимуться використаними в господарській діяльності підприємства (нараховувати компенсуючий ПДВ не потрібно).

ПДФО/ВЗ

Якщо роботодавець організовує безоплатну доставку співробітників на роботу / з роботи, то формально в них виникає дохід (п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ). При чому податківці вважають, що вартість перевезення, хоча і не є додатковим благом, але оподатковується ПДФО і ВЗ у складі інших оподатковуваних доходів на підставі п.п. 164.2.20 ПКУ.

Є «традиційний» спосіб уникнення оподаткування через неможливість персоніфікації одержувачів доходу і визначення суми доходу кожного такого одержувача. Адже, можливо, не всі працівники могли/захотіли скористатися наданою їм можливістю з доставки до місця роботи і назад. І якщо роботодавець не веде обліку тих працівників, які скористалися можливістю безоплатного розвезення, то відсутня об’єктивна можливість визначити достовірно дохід кожного працівника, що скористався послугою доставки. А якщо дохід визначити неможливо, то й питання з ПДФО і ВЗ відпадає саме собою.

Але потрібно дивитися. Якщо це точкове розвезення 3 — 4 осіб, виходячи з місця проживання яких виписаний маршрут у подорожньому листі / його заміннику, то «неможливість персоніфікації», імовірно, довести буде дуже проблематично.

Зразок: Наказ про перевезення працівників

Раді допомогти, звертайтесь ще!