Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.05.2025 у справі №420/14023/25 відмовив у задоволенні заяви товариства про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії наказу Головного управління ДПС в Одеській області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки»;
- заборону Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь які дії на виконання наказу до набрання законної сили рішення у даній справі.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Системний аналіз ч. 1-2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках:
- коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом;
- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову;
- запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Так, позивач в заяві про забезпечення позову наполягає на тому, що не вжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків для позивача, оскільки з моменту складення акта за результатами такої перевірки, позивач буде позбавлений права на оскарження наказу про проведення перевірки, а відтак не зможе реалізувати право на судовий захист, яке передбачено нормами чинного законодавства.
В питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному:
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №640/13245/19.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та не співмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.
Однак, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»:
вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №640/21076/20. Підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду суд не вбачає.
До цього ж, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи судом по суті.
За таких обставин у задоволенні заяви платника про забезпечення позову відмовлено.
Джерело: ДПС