Рівненський апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду, яким задоволено позов внутрішньо переміщеної особи до колишнього роботодавця – відповідача у справі – про встановлення факту припинення трудових відносин.
Апеляційний суд відхилив апеляційні вимоги відповідача про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає законним оскаржене ним рішення, яке обґрунтоване положеннями Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136), що надають право працівникові розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я шляхом подання заяви до Центру зайнятості.
Суд встановив, що позивач після повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації в Україну евакуювалася з міста Запоріжжя, територія якого згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (був чинний на момент виникнення спору) є місцем проведення бойових дій, до м.Рівного, де подала через Рівненський обласний центр зайнятості заяву до роботодавця про звільнення її з роботи за власним бажанням згідно з ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), котрий повідомив про це відповідача у справі.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника.
Статтею 4 Закону №2136 передбачено, що у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання на об’єктах критичної інфраструктури).
Абзацом 2 ч. 4 ст. 7 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон №1706) визначено, що внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до п. 1 ст. 36, ст.ст. 38, 39 КЗпП України у зв’язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття:
має право припинити такий договір в односторонньому порядку, подавши до Центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору.
Отже, законодавством встановлена можливість звільнення особи через Центр зайнятості виключно з метою отримання статусу безробітного.
Таким правом скористалася позивач – внутрішньо переміщена особа, подавши заяву про звільнення з роботи до Рівненського обласного центру зайнятості, який повідомив про це електронною поштою її роботодавця, а також Головне управління пенсійного фонду України у Рівненській області та Головне управління ДПС у Рівненській області, як це й передбачається чинним законодавством.
Відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики України від 08.06.2001 №260, Державний центр зайнятості є органом, на котрий покладено функції реєстрації (зняття з реєстрації) трудових договорів, які укладаються із фізичними особами-роботодавцями та найманими працівниками, а також підтвердження записів, внесених фізичними особами-роботодавцями до трудових книжок працівників.
Зняття з реєстрації в Центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин.
У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин фізичною особою-роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї із сторін у Центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.
Таким чином, трудові відносини між сторонами у спорі, який переглянув Рівненський апеляційний суд, фактично припинені, адже процедура розірвання трудового договору позивачем здійснена шляхом подання заяви, як внутрішньо переміщеної особи через Центр зайнятості, що передбачено Законом №1706.
Відповідач у справі заперечував отримання ним заяви позивача про звільнення та листа від Рівненського обласного центру зайнятості, натомість у матеріалах справи містяться скріншоти та скан-копії листів, надісланих на електронну пошту роботодавця, і ці докази колишній роботодавець позивачки не спростував.
Довідково: Станом на 15.04.2025, тексту постанови Рівненського апеляційного суду від 18.03.2025 року у справі №569/19205/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень немає.
Джерело: Судова влада України