Стаття 44 Закон України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці» передбачає адміністративну, дисциплінарну, матеріальну та кримінальну відповідальність за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці.
Адміністративна відповідальність визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та передбачає застосуванні до посадових осіб і працівників штрафних санкцій.
Порушення, на які накладається адміністративна відповідальність:
- вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці
- встановленого порядку повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізації державної політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві
- терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення.
Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
У деяких галузях народного господарства, можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. За кожне порушення трудових обов’язків може бути застосоване лише одне притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Матеріальна відповідальність передбачається Кодексом законів про працю у вигляді відшкодування матеріальних збитків та накладається на:
- працівників;
- посадових осіб за шкоду, заподіяну підприємству;
- роботодавців за порушення вимог щодо охорони праці.
Загальні підстави накладення матеріальної відповідальності на працівника:
- наявність прямої шкоди;
- вина працівника (у формі умислу або недбалості);
- протиправні дії (бездіяльність) працівника;
- наявність причинного зв’язку між винними й протиправними діями (бездіяльністю) працівника та завданою шкодою.
На працівника може бути покладена матеріальна відповідальність за наявності всіх перелічених умов, відсутність хоча б однієї з них виключає матеріальну відповідальність працівника. Види матеріальної відповідальності:
- обмежена;
- повна;
- колективна (бригадна).
Окрім відшкодування шкоди працівникам (внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання), роботодавець повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв’язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог охорони праці.
Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Кримінальна відповідальність передбачена Кримінальним Кодексом України й покладається на працівників, посадових осіб підприємств та на роботодавців за порушення, яке створювало небезпеку для життя або здоров’я громадян, яке призвело чи могло призвести до нещасних випадків, аварій або інших тяжких наслідків. Ознаки злочину є як у діях, так і у бездіяльності, тобто у невиконанні того, що слід було робити на виконання відповідних законодавчих актів (правил, положень, інструкцій тощо). Ступінь покарання залежить від конкретних обставин та карається штрафом або виправними роботами, обмеженням волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на обмежений термін або без такого.
Джерело: ПФУ