Прощення банком боргу в іноземній валюті: курсові різниці для нарахування ПДФО та військового збору

Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти у відношенні до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. На це вказав Верховний Суд, аналізуючи приписи п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ

0

137

Податківці, стверджували, що анульована банком сума боргу за кредитом є доходом платника податку – фізичної особи, в розумінні Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та підлягає оподаткуванню в порядку, передбаченому абзацом «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. Податківці нарахували ПДФО та військовий збір на суму анульованого боргу.


Платник податків звернувся з позовом до адміністративного суду, дійшовши до Верховного Суду (далі – ВС).


ВС взяв до уваги, що операція з прощення банком боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, відбулося після 01.01.2015.

Отже, на думку ВС виникли умови, що передбачені п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, а саме:

не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014. При цьому, ця норма поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015.

ВС вказав, що однією з преференцій, установлених у п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.


Курсова різниця обчислюється, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.


Таким чином, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.


ВС зауважив, що положення п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ є спеціальними по відношенню до вимог абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПКУ, адже, в силу колізійного принципу, пріоритетною є норми акта, виданого пізніше.


Наприклад, станом на 01.01.2014 у фізичної особи основна сума боргу перед банком становила 1 000 доларів США, що на той момент становило 8 000 грн. Якщо банк анулював борг у лютому 2019 року, але перед тим перевів суму боргу у гривні, коли курс був біля 27 грн за 1 долар США, то тоді борг мав би становити 27 000 грн.


Втім, враховуючи приписи п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, оподаткуванню підлягає лише сума у розмірі 8 000 грн. Адже, сума у 19 000 грн (27 000 грн - 8 000 грн) є курсовою різницею, як вказав ВС.


Джерело: постанова ВС від 11.07.2024 у справі №826/12628/18

0

137