- Щодо визначення форс-мажору
- Щодо договірної природи форс-мажору
- Щодо сфери застосування форс-мажору
- Щодо підтвердження форс-мажору
- Висновок
Щодо визначення форс-мажору
Цивільне законодавство України не містить визначення поняття «форс-мажор» та не розкриває його зміст. Натомість в абз. 1 ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) законодавець унормував, що:
Особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. |
Водночас судова практика свідчить, що «форс-мажор» та «непереборна сила», про яку йдеться в згаданій вище статті ЦК України, розглядаються судами як тотожні поняття. Див., наприклад, п. 37 постанови КГС ВС від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.
Визначення та примірний перелік форс-мажорних обставин наведені в ч. 2 ст. 141 Закону України від 02.12.1997 №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі – Закон №671/97-ВР), а саме:
Форс-мажорними обставинами […] є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо) […], а саме: загроза війни, збройний конфлікт […], введення комендантської години, карантину […], експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту […]. |
Наведений у вказаній статті Закону №671/97-ВР перелік обставин не є вичерпним. У договорі сторони можуть передбачити практично будь-які життєві обставини як форс‑мажорні, головне, щоб вони відповідали ознакам «надзвичайності» та «невідворотності» й повністю унеможливлювали виконання зобов’язання.
Поряд з цим відповідно до висновків Верховного Суду (КАС ВС), викладених у постанові від 16.06.2023 у справі 462/3426/16-а, перелік обставин непереборної сили умовно можна розділити на такі групи:
- обставини, викликані винятковими погодними умовами та стихійними лихами;
- обставини, зумовлені неправомірними чи винятковими діями / бездіяльністю третіх осіб;
- обставини, які виникли з огляду на умови, регламентовані відповідними рішеннями та актами органів державної влади та місцевого самоврядування.
Натомість згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України, не є форс-мажорними обставини, пов’язані з:
- недодержанням своїх обов’язків контрагентом боржника;
- відсутністю на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання;
- відсутністю в боржника необхідних коштів.
Також не вважаються такими обставинами: фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти […] тощо. Відповідно до п. 3.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5).
Щодо договірної природи форс-мажору
Зі змісту усталеного висновку Верховного Суду (КЦС ВС), викладеного, зокрема, у постанові від 13.03.2024 у справі №686/16312/22, убачається, що:
… на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема:
|
Наведений висновок указує, що саме в договорі його сторони можуть врегулювати (передбачити) всі умови та особливості застосування «форс-мажору» у своїх правовідносинах. Тобто сторони є вільними у вирішенні питань, пов’язаних зі звільненням одна одної від відповідальності внаслідок настання тих чи інших наперед обумовлених «форс-мажорних» обставин.
Утім, якщо в договорі сторони не погодять конкретні умови застосування форс-мажору або «пропишуть» їх досить абстрактно, це в жодному разі не позбавить «потерпілу» сторону права посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності в загальному порядку відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України.
Основне на чому, на нашу думку, акцентує Верховний Суд, полягає в тому, що сторони договору можуть на власний розсуд визначити особливості та чіткий порядок застосування конструкції форс-мажору, що у разі настання спірної ситуації забезпечить передбачуваність дій та їхніх наслідків.
Щодо сфери застосування форс-мажору
Існування тих чи інших обставин форс-мажору може бути використане стороною, що позбавлена можливості виконувати договірні зобов’язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Подібна правова позиція викладена в п. 71 постанови КГС ВС від 13.09.2023 у справі №910/7679/22.
Тобто, як уже зазначалося, традиційно форс-мажор розглядається як підстава звільнення від відповідальності. Утім, це не єдина його роль. У договорі сторони також можуть передбачити форс-мажор як підставу для продовження строку виконання зобов’язання (в такому разі термін виконання зобов’язань за договором може просто переноситися на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки) або навіть як підставу розірвання договору, що не потребує укладення додаткових угод чи внесення змін до нього.
Однак за жодних умов форс-мажор не є підставою для відмови від виконання зобов’язання «потерпілою» стороною, а лише забезпечує «законну відстрочку» його виконання на період дії відповідних обставин. Зазначена правова позиція, викладена, зокрема, в постанові КГС ВС від 12.10.2023 у справі №908/1620/22.
Щодо підтвердження форс-мажору
Знов-таки традиційною є позиція, що належним доказом підтвердження (засвідчення) форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними палатами, що внормовано в ч. 1 ст. 141 Закону №671/97-ВР.
Але з огляду на договірну конструкцію форс-мажору сторони договору можуть самостійно визначити ті докази (документи), якими підтверджуватиметься настання форс-мажорних обставин та їхні наслідки в конкретних правовідносинах. Подібна позиція викладена, наприклад, у п. 9.41 постанови КГС ВС від 09.07.2024 у справі №910/11718/22.
Проте якщо інша сторона все ж таки заперечуватиме настання форс-мажорних обставин і спір потрапить до суду, варто врахувати, що суд не обмежиться дослідженням питання наявності або відсутності сертифіката (чи будь-якого іншого документа на підтвердження вказаних обставин) (подібна позиція наведена, зокрема, у п. 122 постанови КГС ВС від 20.06.2024 у справі №910/1779/23), а досліджуватиме весь ланцюг причинно-наслідкових зв’язків між подією форс-мажору та неможливістю виконання договірного зобов’язання. Питання доведення обставин форс-мажору в суді є доволі обширним й мінливим, тож потребує висвітлення цієї теми в окремому матеріалі.
Висновок
Нинішні турбулентні умови життя та діяльності змушують переглянути підхід до формулювання положень договору в частині форс-мажору. Чіткі й узгоджені умови щодо порядку дій у разі настання форс-мажору та його підтвердження дозволять сторонам договору уникнути непорозумінь і продовжити співпрацю незалежно від будь-яких «непередбачуваних» обставин.
Олександр МОСТОВИЙ, радник, адвокат
Адвокатська фірма PRAGNUM
