Органом ДПС було прийнято розпорядження, яким анульовано товариству ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).
Платник податків звернуся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Верховний Суд (далі – ВС) проаналізував статті 1, 15, 16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481) та дійшов наступних висновків.
Товариство отримало ліцензію на зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки від 20 липня 2020 року № (термін дії з 20 липня 2020 року до 20 липня 2025 року).
Відповідно до спірного розпорядження органу ДПС, ліцензію позивача було анульовано на підставі несплати чергового платежу за ліцензію.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було сплачено плату за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати, який охоплював період дії ліцензії з 20 липня 2021 року до 20 липня 2022 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 02 липня 2021 року та від 20 вересня 2021 року. Вказана плата була перерахована товариством на діючий на момент її сплати бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.
Матеріали справи не містять доказів надіслання платнику повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію.
Отже, ліцензію на зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки було анульовано без наявності законних підстав.
Суди відхилили посилання податкового органу на ненадання платником копії платіжного доручення з відміткою банку про сплату, оскільки стаття 15 Закону №481 передбачає, як обставину для анулювання ліцензії, саме несплату чергового платежу, а не ненадання копії платіжного доручення.