ПИТАННЯ:
В січні 2023р. Компанія сплатили ФОПу кошти за послугу. Послуга не була надана, кошти не повернуті. В свою чергу, в держреєстрі з’явився запис – припинення ФОП за самостійним рішенням. Чи можна Компанії списати цю заборгованість, чи чекати ліквідації ФОП або судового рішення?
Відповідно до п. 11 НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Мінфіну від 08.10.99 №237 (далі – НП(С)БО 10), виключення дебіторської заборгованості зі складу активів здійснюють у разі визнання її безнадійною. На підставі п. 4 НП(С)БО 10 безнадійною дебіторською заборгованістю вважають поточну дебіторську заборгованість:
1) щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником;
або
2) за якою минув строк позивної давності.
За даною заборгованістю загальний трирічний строк позовної давності ще не минув. Адже загалом перебіг строку позовної давності, який було призупинено ще з моменту введення карантину, відновлено тільки з 04.09.2025 р. (див. Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності»).
Отже, в цьому разі Підприємство може апелювати тільки до критерію «заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником». Однак, одразу хочемо наголосити, що сама по собі ліквідація ФОПа ще не значить, що його заборгованість треба визнати безнадійною та списати.
Адже згідно з ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) фізична особа – підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, окрім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Також варто зауважити, що у гл. 50 ЦКУ серед переліку підстав припинення зобов’язань не згадано про припинення ФОП (окрім його банкрутства).
Таким чином, оскільки після ліквідації підприємця сама по собі фізособа, яка була нероздільною із таким ФОПом, залишається, то всі борги (у т.ч. й пов’язані із здійснення нею підприємницької діяльності) у цієї фізособи продовжують існувати. Інакше кажучи, втрата фізособою статусу ФОПа не змінює її зобов’язань та не звільняє її від відповідальності.
Дану тезу неодноразово було підтверджено й в судових кейсах. Так, наприклад, в п. 70 постанови Великої Палати ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зазначалося:
У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов’язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. |
Подібний висновок бачимо й в постанові ВС від 16.08.2018 у справі №320/9471/15-ц:
Хоча й відбулося припинення суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи проте його зобов’язання за кредитними договорами не припиняються, а залишаються за ним як за фізичною особою і він повинен відповідати усім своїм майном. … Рішення суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не врахував відмінностей у правоздатності, дієздатності та державній реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦКУ, однією із особливостей підстав припинення зобов’язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Також апеляційний суд застосував висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 04 грудня 2013 року у справі №6-125цс13. |
Та в ухвалі Харківського окружного адмінсуду від 17.07.2025 у справі №520/12857/25:
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦКУ, статей 202-208 Господарського кодексу України, однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. |
Враховуючи вищевикладене, доходимо до висновку, що припинення ФОПа автоматично ще не означає визнання заборгованості безнадійною.
І лише, якщо Підприємство на 99,9% впевнене в непогашенні такої заборгованості фізособою, то тільки тоді можна говорити про те, що воно її визнає безнадійною і списує з балансу. Але таке припущення має бути чітко Підприємством аргументоване із наявністю у нього відповідних доказів (наприклад, у Підприємства є постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу через недостатність майна боржника чи інші документи, які вказують на неможливість погашення означеного боргу). За відсутності останніх є ризик того, що податкові органи під час перевірки можуть спробувати зняти такі витрати, мотивуючи це тим, що це лише припущення Підприємства, яке не підкріплено ніякими доказами.
Додатково зауважимо, що в цьому разі Підприємство може обрати й інший варіант – чекати завершення строку позовної давності за означеною заборгованістю і тільки тоді її списувати. Це більш безпечний (особливо, якщо Підприємство не може документально довести, що така заборгованість не буде погашена), проте за такого варіанту означена заборгованість, як мінімум, має «обліковуватись» на балансі Підприємства орієнтовно до вересня 2028 р.
Джерело: Консалтингова компанія White Consulting
