Податківці провели документальну позапланову перевірку, за результатами якої склали акт і встановили порушення ч. 3 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції». На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено пеню у сумі 16 064 212,49 грн за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Суд погодився з доводами контролюючого органу, зокрема, що під час перевірки вантажно-митні декларації типу ІМ 74 ДЕ не були враховані як документи, що підтверджують отримання товару від нерезидента. Це призвело до нарахування пені за порушення строків розрахунків із нерезидентами та застосування фінансових санкцій.
Так, банк завершує валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, після отримання інформації з реєстру митних декларацій про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням митної декларації типу ІМ-40, ІМ-41, ІМ-51, ІМ-72, ІМ-75, ІМ-76 (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред’явлення резидентом документа, який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється митна декларація) (пп. 3 п. 9 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів затвердженою постановою НБУ від 02.01.2019 №7).
Судом встановлено та сторонами підтверджено, що уповноважений банк не отримував від позивача вантажно-митні декларації типу ІМ 74 ДЕ, ІМ 74 АА. Як наслідок, податківці отримали від банку інформацію про факти ненадходження валютних коштів або товару в установлені НБУ граничні строки розрахунків.
Крім того, у відповідь на запит податківців підприємство не надало письмових пояснень та підтверджуючих документів, які б свідчили про надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями в термін, без порушення граничних строків.
Суд врахував послідовну практику Верховного Суду (зокрема, постанову від 27.04.2022 у справі №20/13197/20), відповідно до якої наслідки, передбачені п. 44.6 ПКУ застосовуються до документів, що належать до предмета перевірки, на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників, впливають на визначення об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, підлягають обов’язковому зберіганню, вимога щодо надання яких містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.
У справах №820/6190/16, №160/6768/20, №826/13633/17 Верховний Суд наголошував на необхідності встановлення наявності чи відсутності документів, обсяг яких визначено п. 44 ПКУ, та причин їх ненадання.
Оскільки позивач безпідставно не надав пояснення та підтверджувальні документи ні банку, ні контролюючому органу, а також не надав пояснення під час проведення перевірки та у запереченнях да акта перевірки, суд визнав правомірним застосування до нього наслідків п. 44.6 ПКУ.
З огляду на наведене, 22.10.2025 Полтавський окружний адміністративний суд у справі №440/9559/25 ухвалив рішення на користь контролерів.
Джерело: ДПС
Коментарів поки немає
Почніть розмову…