Включення персоналу у загальновиробничі витрати: нюанси калькуляції виробництва

Включити до загальновиробничих витрат (рахунок 91) оплату праці всього виробничого персоналу можна лише в тому разі, якщо зарплату робітників неможливо економічно доцільно пов'язати з конкретним об'єктом витрат (видом продукції чи замовленням). Якщо ж працівники зайняті виготовленням конкретного виробу, їхня заробітна плата є прямими витратами на оплату праці (рахунок 23). Перелік статей калькуляції підприємство встановлює самостійно в наказі про облікову політику

1. Чи можна віднести весь персонал виробництва до ЗВВ?

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», п. 4, 13 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#o25:

Прямі витрати на оплату праці (Дебет 23 — Кредит 661) — це заробітна плата та інші виплати робітникам, безпосередньо зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом (наприклад, відрядна оплата праці за виготовлення конкретної деталі або погодинна оплата за табелем/нарядом на конкретне замовлення).

Загальновиробничі витрати (Дебет 91 — Кредит 661) — включають витрати на оплату праці апарату управління цехами, дільницями, лінійного персоналу (пп. 15.1 НП(С)БО 16) та загальновиробничого персоналу, зайнятого обслуговуванням процесу (наладчики, прибиральники цехів, працівники контролю якості тощо — пп. 15.7 НП(С)БО 16).

Включення заробітної плати основних робітників до складу ЗВВ допускається у випадках, коли:

• Робітники протягом зміни одночасно виготовляють різні види виробів або обслуговують безперервний процес і пооб'єктний облік витраченого часу вести технічно неможливо або економічно недоцільно;
• Облік організовано так, що зібрана на рахунку 91 зарплата розподіляється наприкінці місяця на виробничу собівартість (Дебет 23 — Кредит 91) пропорційно до обраної бази (наприклад, пропорційно прямим матеріальним витратам).

Якщо ж підприємство виготовляє один монопродукт (єдиний об'єкт витрат), то зарплата всіх зайнятих у технологічному процесі працівників визнається прямою (Дебет 23) без використання рахунку 91.

2. Що зазначати в калькуляції собівартості продукції?
Згідно з НП(С)БО 16 «Витрати», п. 11, перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості встановлюються підприємством самостійно та фіксуються в наказі про облікову політику.

Виробнича собівартість формується з таких типових статей:

Прямі матеріальні витрати (сировина, основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі за вирахуванням зворотних відходів — п. 12 НП(С)БО 16).
Прямі витрати на оплату праці (основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників — п. 13 НП(С)БО 16). Примітка: якщо всю заробітну плату через специфіку обліку віднесено до ЗВВ, цей рядок у калькуляції може бути відсутній або дорівнювати нулю.
Інші прямі витрати (відрахування ЄСВ від прямої заробітної плати, амортизація обладнання, що використовується суто для даного виробу, втрати від технологічного браку — п. 14 НП(С)БО 16).
Загальновиробничі витрати (п. 16 НП(С)БО 16):змінні ЗВВ (розподіляються виходячи з фактичної потужності);
постійні розподілені ЗВВ (розподіляються виходячи з нормальної потужності).
Важливо: Нерозподілені постійні ЗВВ (що виникають у разі недозавантаження потужностей) не входять до виробничої собівартості продукції в калькуляції, а списуються напряму на собівартість реалізованої продукції записом Дебет 90 — Кредит 91 у періоді їх виникнення (п. 11, 16 НП(С)БО 16).

https://7eminar.ua/news/18303-zagalnovirobnici-vitrati-rozpodil-i-buxoblik

Раді допомогти, звертайтесь ще!