Облік витрат фізичної особи при зменшенні статутного капіталу ТОВ

Не зовсім: повернення частини внеску при зменшенні статутного капіталу вважається продажем інвестиційного активу, але ПКУ прямо не встановлює пропорційного «правила» розподілу витрат, натомість вимагає рахувати інвестиційний прибуток окремо за кожною операцією, виходячи з документально підтверджених витрат на придбання активу в цілому та фактично отриманого доходу.

Обґрунтування

1. Характер операції при зменшенні статутного капіталу
Операція повернення учаснику коштів при зменшенні статутного капіталу прирівнюється до продажу інвестиційного активу у вигляді корпоративних прав. Це прямо випливає з того, що до продажу інвестиційного активу прирівнюється повернення платнику коштів або майна, попередньо внесених до статутного капіталу емітента, у разі зменшення статутного капіталу такого емітента, а позитивна різниця між доходом від такого «продажу» і документально підтвердженими витратами на придбання активу є інвестиційним прибутком, що оподатковується як інвестиційний дохід за п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України.

2. Що саме вважається витратами при обчисленні інвестиційного прибутку
Інвестиційний прибуток за кожною операцією визначається як позитивна різниця між доходом від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що дорівнює сумі документально підтверджених витрат на придбання такого активу. Витратами для вашої ситуації є ціна, сплачена за частку за договором купівлі-продажу (навіть якщо вона нижча за номінальну), тобто саме договірна вартість інвестиційного активу, а не номінал, згідно з пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ.

3. Чи потрібно пропорційно ділити витрати при частковому «поверненні»
ПКУ не містить спеціальної формули розподілу витрат у разі часткового повернення внеску, але встановлює два ключові правила:

• облік фінансового результату операцій з інвестиційними активами фізособа веде самостійно, окремо від інших доходів і витрат, а звітним періодом є рік (пп. 170.2.1);
• інвестиційний прибуток за кожною операцією визначається порівнянням отриманого доходу з документально підтвердженими витратами на придбання цього активу (пп. 170.2.2), а у разі від’ємного значення формується інвестиційний збиток (п. 170.2.3).

З огляду на це:

• якщо повертається не вся частка, а лише її частина, логічно відносити до такої операції пропорційну частину витрат (наприклад, при поверненні 30% частки – 30% первісних витрат), а решта витрат «залишається» на ту частину частки, яка не відчужена;
• застосування всіх витрат одночасно до однієї операції часткового повернення може призвести до завищеного збитку за цією операцією і «обнулити» базу для подальших операцій із цією ж часткою, хоча з економічної точки зору інвестиція ще частково залишається.

Тобто ПКУ прямо не описує модель пропорційного розподілу, але вимога обчислювати прибуток для «окремого інвестиційного активу» при кожній операції фактично змушує розподіляти витрати між частинами одного активу, що відчужуються послідовно, щоб не подвійно використовувати одні й ті самі витрати.

4. Чи можна врахувати всі витрати одразу та які ризики
Юридично норма пп. 170.2.2 говорить про «суму документально підтверджених витрат на придбання такого активу» без поділу на частини, однак:

• якщо ви використаєте всю суму витрат під першу операцію часткового повернення, то в подальшому при повному виході з товариства не залишиться витрат, які можна віднести на другу/наступні операції, отже весь наступний дохід формально перетвориться на інвестиційний прибуток;
• податковий орган може ставити під сумнів ситуацію, коли за першу операцію часткового «продажу» частки ви показуєте значний інвестиційний збиток, а за наступну – великий прибуток, якщо методика розподілу витрат не буде обґрунтована.

Щоб уникнути різночитань, безпечніше підходити до витрат так:

• ділити первісну вартість частки пропорційно до частки, що фактично «продається» при зменшенні СК (наприклад, повернули 40% частки – у витрати берете 40% від витрат на її придбання);
• решту витрат залишати для майбутньої реалізації/повернення залишку частки.

Це відповідає загальній логіці п. 170.2.2 та 170.2.3 ПКУ щодо поопераційного обліку фінрезультату і не суперечить жодній прямій нормі.

5. Які конкретні норми ПКУ застосовуються
Для вашої ситуації використовуються такі положення Податкового кодексу:

• пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПКУ – про обов’язок фізособи вести облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами та декларувати його;
• пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ – про визначення інвестиційного прибутку як позитивної різниці між доходом від продажу (у тому числі прирівняних до продажу операцій з повернення внеску при зменшенні статутного капіталу) та документально підтвердженими витратами на придбання інвестиційного активу;
• п. 170.2.3 ст. 170 ПКУ – про те, що від’ємне значення розрахованого інвестиційного прибутку вважається інвестиційним збитком, який враховується при розрахунку загального річного фінансового результату операцій з інвестиційними активами;
• пп. 164.2.9 ст. 164 ПКУ – про включення інвестиційного прибутку до загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи.

Ці норми задають рамку: ви маєте право враховувати документально підтверджені витрати на придбання частки, але не подвійно, а в межах загальної суми, розподіленої між усіма операціями з цим самим інвестиційним активом.

Рекомендація: до суми, що повертається при зменшенні статутного капіталу, застосуйте пропорційну частину первісних витрат на придбання частки, зафіксуйте вибрану методику в власній обліковій довідці (для пояснень ДПС) та використовуйте її послідовно для всіх наступних операцій з цією часткою.