Консультація щодо надбавки за виїзні роботи для співробітників

Надбавку за виїзні (роз’їзні) роботи підприємство встановлює самостійно, мінімальної межі закон не визначає, а максимальна прив’язана до граничних норм добових; умови та порядок виплати слід закріпити у колдоговорі та/або Положенні про оплату праці, а спосіб розрахунку (за день, добу чи у відсотках до окладу) обирає роботодавець.

Обґрунтування

1. Що це за надбавка і чим обмежується її розмір. Це надбавка за роз’їзний (пересувний) характер роботи, коли працівник постійно працює поза місцем розташування підприємства. За постановою КМУ від 31.03.1999 №490 її розмір в Україні не може перевищувати граничних норм добових, установлених КМУ для відряджень по Україні, а за межами України – 80% таких норм для закордонних відряджень. Мінімальний розмір держава не встановлює, тому він може бути будь-яким (у тому числі фіксована невелика сума чи відсоток), головне — не перевищувати зазначену «стелю».

2. Як визначити «стелю» для комерційних підприємств. Норми добових КМУ зараз встановлені тільки для бюджетних установ за постановою КМУ від 02.02.2011 №98, тому госпрозрахункові підприємства можуть орієнтуватися на неоподатковуваний розмір добових, визначений підпунктом «а» підпункту 170.9.1 ПКУ. У матеріалах прямо пропонується для граничного розміру надбавки брати суму добових, що не оподатковується ПДФО за цим підпунктом.

3. У яких документах прописати надбавку. Установлення і розміри надбавки за роз’їзний характер роботи мають визначатися внутрішніми документами підприємства — колективним договором та/або Положенням про оплату праці, за потреби можна деталізувати у трудових договорах окремих працівників. Таке слідує з того, що постанова №490 лише обмежує максимум, а порядок і конкретні розміри надбавок роботодавець встановлює самостійно у своїх локальних актах.

4. Як краще рахувати: за день, добу чи відсотком. Норматив прямого способу розрахунку не диктує, тому підприємство саме обирає: фіксована сума за фактично відпрацьований день/зміну на виїзді чи відсоток до місячного окладу пропорційно часу роз’їзної роботи. У практиці, що спирається на постанову №490, рекомендується встановлювати надбавку у відсотках до посадового окладу з урахуванням специфіки роботи, головне — не перевищити граничні норми, пов’язані з добовими. Виплачувати таку надбавку слід разом із заробітною платою за місяць, оскільки, згідно зі ст. 115 КЗпП, доплати та надбавки нараховують при остаточному розрахунку зарплати за місяць.

Надбавку за виїзні роботи оформіть як надбавку за роз’їзний характер у Положенні про оплату праці/колдоговорі, визначивши власний спосіб розрахунку в межах установленої законом максимальної «стелі».

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?