Правила укладання договорів та витрат на перевезення послуг

Підприємство може укласти прямий договір із перевізником. Проте щоб доходом платника єдиного податку була лише агентська винагорода, посередницькі повноваження щодо організації трансферу повинні бути передбачені агентським договором з нерезидентом або оформлені окремим посередницьким договором із покупцем. Вираховувати вартість перевезення з агентської винагороди шляхом утримання чи взаємозаліку ризиковано.

Якщо агентським договором з іноземним партнером передбачено право підприємства організовувати трансфер від імені та/або за рахунок принципала, укладати окремий договір із покупцем лише для організації трансферу не обов'язково. У такому випадку кошти, отримані від покупця як компенсація витрат на трансфер, є транзитними.

Якщо ж покупець замовляє трансфер окремо, поза межами послуг, що надаються за агентським договором, і підприємство укладає договір із перевізником від свого імені як виконавець послуги, тоді вся сума, отримана від покупця, включатиметься до доходу платника єдиного податку відповідно до Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text (п. 292.1). При цьому платник єдиного податку не має права зменшувати дохід на суму понесених витрат, у тому числі на оплату послуг перевізника.

Щоб доходом була лише посередницька винагорода, відносини щодо організації трансферу доцільно оформити посередницьким договором, наприклад договором доручення відповідно до Цивільного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3863 (ст. 1000) або договором транспортного експедирування (ст. 929 Цивільного кодексу України). У такому разі доходом платника єдиного податку буде лише сума отриманої винагороди відповідно до Податкового кодексу України (п. 292.4).

Для платників єдиного податку, які здійснюють діяльність за агентськими договорами, договорами доручення або комісії, доходом є саме сума агентської винагороди (Податковий кодекс України, п. 292.4).

Водночас платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки виключно у грошовій формі (Податковий кодекс України, п. 291.6). Тому зменшення агентської винагороди на суму вартості перевезення, утримання такої суми або проведення взаємозаліку може бути розцінене як негрошова форма розрахунків.

У разі якщо контролюючий орган кваліфікує такі дії як негрошовий розрахунок, це може призвести до застосування наслідків, передбачених Податковим кодексом України: оподаткування відповідної операції за підвищеною ставкою згідно з п. 293.5 та виникнення обов'язку перейти на загальну систему оподаткування відповідно до пп. 4 пп. 298.2.3.

Найбільш безпечним варіантом є окреме проведення всіх розрахунків: іноземний партнер перераховує агентську винагороду на банківський рахунок підприємства, а розрахунок із перевізником здійснюється окремим безготівковим платежем без утримання вартості перевезення із суми агентської винагороди.

Раді допомогти, звертайтесь ще!