Оформлення ТТН при міжнародному перевезенні: ризики та правомірність

Оформлення ТТН на «порожній» внутрішній рейс «пункт Б – пункт Б», який фактично не здійснювався, є юридично некоректним і формально створює документ про неіснуюче перевезення, що несе для перевізника ризики претензій щодо фіктивності операцій та можливих штрафів у разі контролю.

Обґрунтування

ТТН є документом, який підтверджує реальне вантажне перевезення конкретним маршрутом. Закон вимагає, щоб водій і перевізник мали документи, «на підставі яких виконують вантажні перевезення», зокрема товарно-транспортну накладну або інший документ на вантаж для внутрішніх перевезень. Це означає, що документ має відображати саме фактично виконану поїздку і маршрут, а не формальний запис без руху транспортного засобу.Про автомобільний транспорт

У вашій ситуації міжнародна накладна CMR вже фіксує маршрут перевезення від пункту відправлення до пункту Б, де і відбувається фактичне розвантаження. Якщо після перетину кордону немає окремої внутрішньої ділянки перевезення (інший автомобіль, інший рейс, інший маршрут у межах України), а вантаж доставляється кінцевому одержувачу в рамках одного й того самого міжнародного рейсу, то створення додаткової ТТН з маршрутом «пункт Б – пункт Б» не відповідає реальному руху вантажу.

ТТН з умовним маршрутом у межах одного й того самого пункту фактично створює документ про перевезення, якого не було. Це може бути розцінено як оформлення господарської операції без фактичного її здійснення. Для перевізника це ризик у двох площинах. По-перше, у сфері транспортного контролю, адже ТТН є основним документом на перевезення вантажів, і недостовірні відомості можуть слугувати підставою для спору щодо належності документів. По-друге, у податковій площині, якщо за такою ТТН будуть формуватися витрати або дохід за неіснуючу послугу, що може бути кваліфіковано як нереальна операція.Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні

З точки зору перевізника, підписання такої ТТН означає документальне підтвердження ним виконання внутрішнього перевезення, яке він фактично не здійснював. Надалі замовник може використовувати цю ТТН як доказ надання послуг перевезення всередині України, тоді як фактичне перевезення було лише міжнародним. У разі спорів або перевірок перевізнику буде складно пояснити, чому в документах значиться окреме перевезення «Б – Б», якщо подорожні листи, GPS або інші дані такого рейсу не підтверджують.

Коректний підхід — розмежовувати міжнародне перевезення та внутрішнє тільки за наявності реальної внутрішньої ділянки. Якщо частина шляху від кордону до міста Б оформлена CMR, а далі вантаж фактично перевозиться за іншим маршрутом або іншим транспортним засобом у межах України, тоді для цієї окремої ділянки оформлюється ТТН з реальним маршрутом і учасниками. Якщо ж такого окремого перевезення немає, немає й підстав створювати окрему ТТН тільки з формальним маршрутом «Б – Б». У підсумку, перевізнику доцільно відмовлятися від підписання ТТН на неіснуючі рейси та наполягати на тому, щоб документообіг відповідав фактичному маршруту та виду перевезення.