Термін зберігання відходів без сплати екологічного податку на підприємстві

Позиція щодо строку зберігання відходів і обов’язку сплати екологічного податку є суперечливою: існують як фіскальна, так і більш ліберальна позиції податкових органів.

З одного боку, у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДПС (ЗІР) https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41590 наведена фіскальна позиція, згідно з якою навіть тимчасове розміщення відходів (у тому числі акумуляторів, шин, мастил) розглядається як підстава для виникнення податкових зобов’язань. У роз’ясненні прямо зазначено, що суб’єкт господарювання є платником екологічного податку, якщо здійснює тимчасове розміщення відходів, навіть якщо це небезпечні відходи і навіть якщо вони зберігаються короткий час. Тобто фактично підхід зводиться до того, що сам факт наявності відходів на території підприємства вже формує обов’язок подання декларації і сплати податку. Тобто, за цією позицією - термін 0 днів. Подається декларація і спалчується податок в будь якому разі.тільки по факту виникнення незворотних відходів.

Водночас Податковий кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text містить інше за змістом визначення. Відповідно до пп. 240.1.3 платниками екологічного податку є суб’єкти, які здійснюють розміщення відходів. При цьому пп. 14.1.223 визначає «розміщення відходів» як їх постійне (остаточне) перебування або захоронення у спеціально відведених місцях, на які отримано дозвіл. Тобто норма прямо пов’язує податок саме з операціями захоронення або остаточного розміщення, а не з тимчасовим накопиченням.

І неподівано, в цьому році, виниає ІПК, яка демонструє інший підхід. який більш узгоджується із діючим законодавтвом, ніж та консультація в ЗІР.

Цю більш логічну позицію підтверджує новіша індивідуальна податкова консультація ДПС від 08.04.2026 № 2045/ІПК/99-00-04-01-03. У ній податківці зазначають, що якщо підприємство є лише утворювачем відходів, не має дозволу на їх захоронення і передає їх спеціалізованим організаціям, то воно не є платником екологічного податку. Окремо підкреслено, що тимчасове зберігання відходів до моменту передачі утилізатору не є «розміщенням» у розумінні ПКУ.

При цьому в цій же ІПК зроблено важливе застереження: якщо відходи зберігаються понад один рік, таке місце може бути прирівняне до полігону. Відповідно до Закону України «Про управління відходами» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text, зокрема ст. 1, місця, де відходи перебувають більше одного року, фактично вважаються місцями видалення (полігонами). У такому випадку діяльність уже підпадає під поняття «розміщення» і виникає обов’язок сплати екологічного податку.

Таким чином, на практиці існує конфлікт:
— ЗІР трактує будь-яке тимчасове зберігання як об’єкт оподаткування;
— ІПК 2026 року і норми ПКУ — лише остаточне розміщення (захоронення);
— профільний Закон про відходи вводить критичний строк 1 рік.

З урахуванням цього для мінімізації ризиків доцільно діяти таким чином:

Мати чинний договір зі спеціалізованим підприємством, яке має дозвіл на оброблення/утилізацію відходів.
Передавати відходи (шини, акумулятори, мастила) не рідше ніж один раз на рік з моменту їх утворення.
Забезпечити належне документальне підтвердження передачі (акти, накладні, журнали обліку відходів).
Не допускати накопичення відходів понад 12 місяців.

Окремо варто враховувати, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер (ст. 52 ПКУ), тому для повного захисту доцільно отримати власну ІПК.

Зауважте, зараз існують як ЗІР https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41590 так і ця ІПК від 08.04.2026 № 2045/ІПК/99-00-04-01-03 , і обидві консутльтаціїї є діючими і чинними. Це створює ризики, і тому доцільно отримати власну.

Раді допомогти, звертайтесь ще!

🥳 Професійне свято варте особливих пропозицій! Знижки до -70% і подарунки для Вас! 👉https://7eminar.ua/subscribe2