Чи враховувати витрати на перевезення учнів як благо

Так, шанс є, але тільки якщо побудувати схему так, щоб кошти залишались благодійною допомогою закладу освіти або ГО, а не індивідуальною оплатою поїздки конкретних дітей, і не було персоніфікованого доходу кожного учня.

Обґрунтування

Додаткове благо виникає лише тоді, коли конкретна фізособа фактично отримує індивідуальну вигоду. Це може бути пряме зменшення її витрат або безоплатне надання товарів чи послуг саме для неї як платника податку. У такому разі вартість таких послуг включається до оподатковуваного доходу як інші доходи відповідно до пункту 164.2 статті 164 Податковий кодекс України.

Податкові органи особливо чутливо ставляться до ситуацій, коли третя особа оплачує послуги за конкретну фізособу. У практиці з навчанням і компенсацією вартості освітніх послуг податкова часто розглядає це як додаткове благо конкретної дитини або її батьків і вимагає оподатковувати як дохід з ПДФО і військовим збором, оскільки відбувається індивідуальне здешевлення або оплата послуг на користь конкретної особи, що підпадає під пункти 164.2.16 і 164.2.17 Податковий кодекс України.

Критичним є питання, чи можна ідентифікувати «вигодонабувачів» та прив’язати суму витрат до кожного окремого учня. Якщо за документами видно, що ГО оплачує поїздку N учнів, вартість поїздки становить Х грн на одного, поїздка не має статусу обов’язкового елемента навчальної програми, а є фактично «безоплатною поїздкою для конкретних школярів», тоді податкова з високою імовірністю трактуватиме це як додаткове благо кожної дитини в частині її вартості.

Щоб мінімізувати ризик визнання додаткового блага, важливо змістити акцент із «індивідуальної поїздки для учнів» на «освітній захід закладу освіти». Для цього доцільно оформити поїздку як частину освітнього або виховного процесу, що організовує сам заклад освіти в межах своєї статутної діяльності, а ГО надає благодійну допомогу не дітям, а закладу освіти на організацію такого заходу.

У такій моделі кошти ГО юридично є цільовою благодійною допомогою навчальному закладу, а не оплатою послуг за конкретних дітей. Перевізником за договором виступає сам заклад (або ГО як організатор заходу), а учні розглядаються як учасники освітнього заходу, а не як окремі «одержувачі безоплатної туристичної послуги». У цьому разі підстав для персонального нарахування додаткового блага в учнів значно менше, оскільки відсутній прямий грошовий чи майновий дохід кожного учня і складно визначити індивідуальний дохід.

Разом з тим податкові ризики повністю не зникають, якщо поїздка носить явно «туристичний» характер. Якщо захід фактично є відпочинком чи подорожжю, не закріплений у навчальних програмах, положеннях про освітню діяльність закладу, і документи прямо фіксують списки конкретних дітей та вартість за кожного, податкова може заявити, що кожен учень отримав дохід у вигляді оплачених послуг перевезення, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 164.2 статті 164 Податковий кодекс України.

Отже, «шанс не рахувати як додаткове благо» залежить не від суми 500 000 грн, а від юридичної конструкції: хто формально отримує благодійну допомогу, хто є стороною договору з перевізником і як задокументовано освітню мету заходу. Чим більше це виглядає як фінансування статутної освітньої діяльності закладу освіти, а не подарована поїздка кожному учню, тим менший ризик оподаткування додаткового блага.