Доставка працівників на роботу власним транспортом як благо

За загальним правилом, перевезення працівників до місця роботи й назад власним транспортом підприємства не вважається додатковим благом, якщо воно організоване як загальний виробничий процес без персоніфікації витрат на кожного окремого працівника та належним чином задокументоване.

Перевезення працівників власним транспортом підприємства не вважається додатковим благом (відповідно до пп. 164.2.17 Податкового кодексу України), якщо воно організоване масово за визначеним маршрутом, а не індивідуально для кожного працівника.

Для того, щоб певна виплата або послуга вважалася «додатковим благом», вона має бути ідентифікована як дохід конкретної фізичної особи. Якщо підприємство організовує рух транспорту за визначеним маршрутом для всіх працівників (або певної зміни), і при цьому не ведеться облік того, хто саме і скільки разів скористався автобусом, об’єкт оподаткування ПДФО та військовим збором не виникає через неможливість визначити суму доходу для кожного працівника.

Згідно з Податковим кодексом України, пп. «а» пп. 164.2.17, до складу додаткового блага не включаються доходи, надання яких зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) або передбачено нормами колективного договору. Оскільки ваше підприємство розташоване за межами міста, а графік громадського транспорту не збігається з робочим графіком, доставка працівників є виробничою необхідністю для забезпечення господарської діяльності.

Відповідно до Податкового кодексу України, абзац другий пп. «б» пп. 164.2.17, не вважаються додатковим благом доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт чи наданих послуг. Якщо витрати на пальне та амортизацію автобуса включаються до загальновиробничих витрат (собівартості), вони не оподатковуються як дохід працівників.

Щоб уникнути претензій з боку податкових органів, рекомендуємо оформити такі документи:

Положення у Колективному договорі (або в трудовому договорі), де зазначено обов’язок роботодавця забезпечити доставку працівників до місця роботи у зв’язку з віддаленістю підприємства.
Наказ керівника про організацію перевезення працівників, у якому обґрунтувати виробничу необхідність (відсутність рейсів громадського транспорту, віддаленість об’єкта).
Затверджений маршрут та графік руху транспортного засобу.
Подорожні листи, що підтверджують використання пального саме за цим маршрутом.
Важливо: Якщо ви почнете вести списки працівників, які сідають в автобус, податківці можуть розцінити це як можливість персоніфікації доходу та спробувати нарахувати ПДФО (18%) та військовий збір (5%). Тому краще уникати поіменного обліку пасажирів.

Раді допомогти, звертайтесь ще!