Продаж відпрацьованих масел: необхідні дозволи та КВЕДи для підприємства

Так, може, але виключно суб’єкту господарювання, який має чинну ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Продаж особі, яка планує, наприлкад, просто спалювати їх у котлі без відповідної ліцензії та дозволів, є прямим порушенням законодавства.

Для того, щоб реалізація відпрацьованих мастил (якщо це другорядна діяльність) була законною в межах податкового обліку, підприємству слід мати відповідний код КВЕД:

46.77 «Оптова торгівля відходами та брухтом» — цей код охоплює торгівлю відходами, що мають залишкову вартість і можуть бути використані як вторинна сировина.

46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами». Пояснення до цього класу прямо включають оптову торгівлю мастильними матеріалами.

Щодо відпрацьованих мастил є окремий порядок, який потребує додаткової окремої звітності.

Підприємство, наприклад автотранспортне (далі – АТП), у процесі експлуатації автомобілів неминуче стикається з утворенням відпрацьованих моторних мастил (олив). Законодавство вимагає чітко фіксувати обіг таких відходів, навіть якщо саме підприємство не є профільним переробником мастил.

Згідно з Порядком збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), затвердженим постановою КМУ від 17.12.2012 №1221 (далі – Порядок №1221 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1221-2012-п#Text), будь-який споживач мастил зобов'язаний або самостійно утилізувати відпрацьовані мастила, або передати їх спеціалізованому підприємству чи сервісній службі. Якщо власник мастил (наприклад, АТП) не має можливості власноруч забезпечити утилізацію, необхідно укласти договір з переробником або пунктом прийому відпрацьованих мастил (п. 8 Порядку №1221).

Після зливу мастил з автомобіля підприємство веде їх кількісний облік. Саме передача таких мастил іншому суб’єкту обов’язково оформлюється актом приймання (додаток 3 до Порядку №1221). Даний акт є підтвердженням факту передачі відпрацьованого мастила на утилізацію чи переробку, і без нього звітність буде вважатись неповною.

Зверніть увагу, що підприємства, які використовують мастила, повинні щоквартально (до 10 числа наступного місяця) подавати до Держекоінспекції звіт про стан поводження з відпрацьованими мастилами за формою з додатком 5 до Порядку №1221 (п. 6 Порядку №1221). У цьому звіті слід вказати обсяги утворених мастил, скільки передано на утилізацію, кому і на яких умовах, а також відобразити - чи була отримана плата за збирання відходів, чи навпаки - сплачувалась за утилізацію.

Важливо: якщо відпрацьовані мастила ще не передані переробнику, вони зберігаються на території підприємства тимчасово.

Таке зберігання не є остаточним розміщенням відходів у розумінні ПКУ (пп. 14.1.223 ст. 14 ПКУ), і навіть існує діюча ІПК ДПС від 25.07.2023 №2040/ІПК/99-00-04-01-03-06, в якій стверджується, що до моменту передачі відпрацьованих мастил спеціалізованому підприємству (за наявності відповідного договору) при зберіганні менше 1 року екологічний податок не виникає.

Якщо ж договір не укладено або мастила зберігаються понад рік, податкові зобов’язання можуть виникнути.

Таким чином, підприємству потрібно:

забезпечити кількісний облік утворених відпрацьованих мастил;
укласти договір з приймальником або переробником мастил;
оформити акт приймання при передачі відходів;
подати звітність до Держекоінспекції;
зберігати відпрацьовані мастила не довше року та не накопичувати їх понад обсяг, який можна передати за договором,

Раді допомогти, звертайтесь ще!