Заголовок тимчасово відсутній

Чинне законодавство України не містить прямої вимоги щодо обов'язкового включення такого конкретного формулювання до тексту облікової політики.

Однак, облікова політика повинна чітко визначати метод та процедуру встановлення строків корисного використання ОЗ, забезпечуючи при цьому відповідність як вимогам Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 7 "Основні засоби", так і мінімально допустимим строкам, встановленим (ПКУ), оскільки підприємство застосовує податкові різниці. Дотримання мінімальних строків ПКУ є операційною вимогою для розрахунку податкової амортизації, але спосіб її фіксації в обліковій політиці не є жорстко регламентованим.

Ключові нормативні акти Закону № 996-XIV https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#Text , ПКУ (зокрема ст. 138) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n10662 , П(С)БО 7 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00#Text та Методичних рекомендацій № 635 https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0635201-13#Text – не виявили прямої норми, яка б зобов'язувала підприємство включати до облікової політики саме таке формулювання: "амортизація ОЗ у бух.обліку = амортизації у Податковому обліку, оскільки строки корисного використання ОЗ у бух.обліку визначені комісією не можуть бути менші ніж по відповідній групі у Податковому обліку".

Законодавство, як правило, визначає що потрібно зробити (наприклад, застосовувати мінімальні строки для податкових цілей) та загальні вимоги до змісту політики, а не диктує конкретні фрази для кожного можливого випадку.

Ваша облікова політика вже містить ключовий елемент – визначення строку корисного використання комісією з урахуванням п. 24 П(С)БО 7. Це закладає основу бухгалтерського підходу. Вимога ж дотримуватися мінімальних строків ПКУ є наслідком застосування податкових різниць.Комісія, виконуючи свої функції згідно з політикою (яка посилається на П(С)БО 7), зобов'язана враховувати всі релевантні обмеження, включаючи податкові мінімуми, для коректного виконання своїх обов'язків в умовах застосування податкових різниць.

Таким чином, дотримання правила ПКУ ст. 138.3.3 є операційною вимогою, яка реалізується через роботу комісії та відображається у відповідних розпорядчих актах і податкових розрахунках.

Замість потенційно неточного формулювання про рівність амортизації, кращим підходом в обліковій політиці може бути таке формулювання:

"Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів визначається постійно діючою комісією підприємства при визнанні об'єкта активом (зарахуванні на баланс) з урахуванням факторів, передбачених пунктом 24 П(С)БО 7 "Основні засоби". Оскільки підприємство застосовує податкові різниці згідно з Податковим кодексом України, при встановленні строку корисного використання (експлуатації) комісія також забезпечує, щоб визначений строк був не меншим за мінімально допустимий строк амортизації, встановлений підпунктом 138.3.3 статті 138 Податкового кодексу України для відповідної групи основних засобів та інших необоротних активів. Встановлений строк корисного використання (експлуатації) затверджується наказом (розпорядженням) по підприємству."

Таке формулювання точно відображає процес: первинність П(С)БО 7, роль комісії, обов'язкове врахування мінімумів ПКУ як нижньої межі (через застосування різниць) та фіксацію результату в розпорядчому акті.

Раді допомогти, звертайтесь ще!