Заголовок тимчасово відсутній

Звичайна ціна – ціна вказана у договорі (якщо не підпадає під випадки виключення за ПКУ), вона дорівнює ринковій, якщо не доведено зворотне.

База оподаткування ПДВ у загальному випадку визначена п. 188.1 ст. 188 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4551 як договірна вартість з урахуванням податків і зборів, що включаються в ціну (за деякими виключеннями, що названі в першому абзаці п.188.1 ПКУ).

Також є спеціальні норми для деяких операцій:

1. продаж вживаних товарів (у т.ч. транспортних засобів) – п.189.3 ПКУ;

2. продаж товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління – п.189.4 ПКУ;

3. продаж особам, які не зареєстровані як платники ПДВ, сільгосппродукції та продуктів її переробки, раніше придбаних у фізосіб, які не є платниками ПДВ, – п.189.12 ПКУ;

4. продаж банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно – п.189.15 ПКУ;

5. продаж товарів на експорт – п.189.17 ПКУ;

6. продаж тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для яких встановлені максимальні роздрібні ціни – п.189.18 ПКУ.

Щоб не допустити перевищення податкового кредиту над податковими зобов'язаннями, ПКУ визначає мінімальну базу оподаткування. Тобто, якщо договірна вартість менша за мінбазу, ПДВ нараховується на таку мінбазу.

Розмір мінбази залежить від виду товару, що продається.

Якщо мова йде про продаж придбаних товарів, то база оподаткування не може бути меншою ніж ціна придбання. Такого терміну ПКУ не містить, отже, застосовуються дані бухобліку.

На практиці ціною придбання вважають балансову вартість (рах. 20, 21, 22, 28 – п.9 НП(С)БО 9 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99#o35 ) без урахування уцінок (адже уцінки не пов’язані з придбанням). Хоча до цієї вартості включено, крім плати постачальникові, митні платежі, транспортно-заготівельні та інші витрати. Але це найбільш безпечний варіант – бо не треба обгрунтовувати ціну придбання.

Якщо йдеться про імпортовані товари, то ціна придбання – це договірна, а не митна вартість. З цим погоджується і ДПС ( ЗІР, категорія 101.07 https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=38336 ).

Собівартість придбаних запасів згідно з п.9 НП(С)БО 9 містить окремо суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків та знижок (власне, це і є ціна придбання) та інші витрати.

Тобто у випадку, коли придбані товари продаються нижче ціни їх придбання, ПДВ нараховується на ціну придбання. Довести протилежне неможливо – це пряма норма ПКУ.

Відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПКУ ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу (пп.14.1.71 п.14.1 ст. 14 ПКУ).

Тобто, за ПКУ підприємство може продати таке обладнання за ціною вказаною у договорі – це звичайна ціна, яка дорівнює ринковій ціні, якщо не доведено зворотне.

При цьому з цього правила є виключення:

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Якщо під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов’язковість проведення якого передбачено законом.

Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає форвардній або ф’ючерсній ціні на дату укладення такого контракту.

Якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу;

Особливі правила визначення звичайної ціни майна, робіт, послуг встановлені при визначенні бази оподаткування резидентами Дія Сіті (пп.14.1.71-1.п. 14.1 ст. 14 ПКУ) .

Для майна (крім необоротних активів), робіт, послуг, вироблених (створених, наданих) платником податку, звичайна ціна визначається на рівні ціни договору, але не нижче виробничої собівартості, яка розрахована за правилами бухгалтерського обліку відповідно до принципів, методів і процедур, визначених в обліковій політиці платника податку. Якщо в обліковій політиці такі принципи, методи і процедури не визначені, контролюючий орган самостійно розраховує виробничу собівартість відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Роз’яснення ДПС https://cvp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/612582.html

Більше інформації https://7eminar.ua/news/1518-prodaz-aktiviv-nizce-sobivartosti-riziki-donaraxuvannya-pdv?page=48

Раді допомогти, звертайтесь ще!