Заголовок тимчасово відсутній

Операція купівлі-продажу автомобіля, за визначенням, передбачає наявність права власності на продавця, що засвідчується державною реєстрацією такого права власності - для транспортних засобів це технічний паспорт.

Можливість прямої реєстрації на покупця без реєстрації на себе існує для торговців транспортними засобами (автосалонів), які мають відповідну реєстрацію в СЦ МВС. Звичайні власники, які продають автотранспортний засіб не як товар, а як власне майно, такої можливості не мають.

Разом із тим, для ситуації договору лізингу існує певна можливість зробити так, щоб право власності від лізінгодавця перейшло одразу іншому суб’єкту, а не первісному лізінгоотримувачу. (Закон про фінансовий лізинг https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1201-20#Text)

Для цього,така можливість може бути реалізована лише зі згоди лізінгодавця, для чого всі сторони (лізингодавець, лізингоодержувач та покупець) можуть укласти тристоронній договір, що передбачає переуступку прав та обов'язків за договором лізингу.

Тобто виходячи з визначення договір фінансового лізингу є зобов’язанням, в якому є дві сторони – боржник і кредитор. Боржником за договором фінансового лізингу є лізингоодержувач, а кредитором – лізингодавець.

Отже, якщо підприємство-боржник за договору фінлізингу бажає передати свої зобов’язання іншій особі – то йдеться про заміну боржника у зобов’язанні зі сплати лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 520 ЦКУ за згодою кредитора боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу).

При цьому у ч. 1 ст. 521 ЦКУ зазначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 ЦКУ. Тобто правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій ж формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, зобов'язання за яким передається новому боржнику.

Тому для цього слід укласти договір про заміну сторони в зобов’язанні, із якого має випливати, що первісний лізингоодержувач іншій особі (новому лізингоодержувачу) передає:

право на використання об’єктом фінлізингу;

зобов’язання (борг) у частині сплати лізингових платежів.

При цьому зауважимо, що зобов’язання за договором фінлізингу не припиняються, а лише переходять до нового лізингоотримувача. Тому об’єкт фінлізингу не повертається лізингодавцю, а отже оформляти факт повернення первісним лізингоодержувачем автомобіля лізинговій компанії не потрібно. Новий лізингоодержувач стає лізингоодержувачем за основним договором фінансового лізингу з переходом до нього всіх прав та обов’язків першого лізингоодержувача.

Отже, подальше передання автомобілю від лізінгодавця до нового власника відбувається між ним та новим отримувачем, без участі первісного лізінгоооторимувача .

Одразу зазначимо, що основні витрати, що пов'язані з процесом постановки автомобіля на облік, включають:

плату за держреєстрацію ТЗ;

оплату технічного паспорта;

витрати, пов'язані з видачею номерних знаків.

Враховуючи тип транспортного засобу, загальна вартість послуг може змінюватись. Але вона складає в будь якому разі суму близько 1100 грн. Сплачує її той, на чиє ім’я ставиться на облік автомобіль. (Хто отримуватиме техпаспорт). Тобто, це не податки, це обов'язкові платежі.

Зробити переведення договору фінлізінгу на нового лізінгоотримувачу можна як на юридичну особу, так і на фізичну. Так само, і звичайний продаж можна здійснити і юридичній, і фізичній особі. Для продавця (первісного лізінгодавця) обидві операції є об'єктом оподаткування ПДВ та утворюють дохід, що збільшує фінрезульт (та відповідно і податок на прибуток).

Раді допомогти, звертайтесь ще!