Умови заправки техніки пальним у договорі на послуги

Так, таке формулювання в договорі підряду законне. Але воно приховує серйозний податковий ризик — акцизний — і саме замовник ризикує найбільше.

Згідно з ч. 1 ст. 839 ЦКУ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4049), підрядник за замовчуванням виконує роботу зі свого матеріалу й своїми засобами — якщо договір не передбачає іншого. А отже, використання пального замовника — цілком легальне, підпадає під норми про виконання робіт з матеріалу замовника (ст. 840 ЦКУ).

У чому саме ризик

Для замовника. Коли дизпаливо фізично переливають із резервуара чи бензовоза замовника в бак техніки виконавця — це вже передача пального іншій особі. А відповідно до пп. 14.1.212 ПКУ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n256), будь-яка фізична передача пального без переходу права власності на нього прирівнюється до реалізації.

Щоб така заправка не кваліфікувалась як реалізація, а розглядалась як власне споживання, потрібно одночасно виконати три умови:

• замовник сам не продає (не реалізує) пальне іншим особам, крім експорту бензолу;
• заправляється паливний бак техніки чи обладнання саме для агропромислового комплексу або спецтехніки, яка належить іншій особі (виконавцю), призначена для робіт на землях сільськогосподарського чи лісового призначення, землях гірничодобувних підприємств або для будівництва доріг, і працює виключно на таких землях замовника протягом усього строку договору;
• якщо пальне заливають наливом, транспортний засіб, що здійснює заправку (бензовоз), обладнаний витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску.

Друга умова саме для будівельних робіт: пільга прив'язана до конкретних категорій земель — сільськогосподарських, лісових, гірничодобувних або призначених під будівництво доріг. Якщо роботи виконуються не на такій землі, пільга власного споживання формально не застосовується взагалі, і жодні витратоміри цього не виправлять.

Якщо ж хоча б одна з трьох умов не дотримана — замовник ризикує отримати звинувачення в безліцензійній торгівлі пальним без реєстрації платником акцизного податку.

Для виконавця ситуація простіша. Якщо замовник видає не фізичне паливо, а паливні картки чи талони для заправки на АЗС — фізичної передачі пального між сторонами немає взагалі. Це безпечний варіант, який не підпадає під визначення реалізації за пп. 14.1.212 ПКУ.

Як убезпечити себе: два варіанти

Змінити умови договору. Виконавець заправляється власним пальним, а замовник компенсує це через повну вартість послуг — тобто витрати на дизпаливо закладаються в ціну, без фізичної передачі пального.

Замінити пальне на картки чи талони. Замовник видає не паливо, а паливні картки/талони; виконавець самостійно заправляється на АЗС, звітує про витрачені літри, а невикористаний залишок повертає замовнику.
Обидва варіанти прибирають фізичну передачу пального — а отже, і акцизний ризик.

Раді допомогти, звертайтесь ще!