Заголовок тимчасово відсутній

У п. 291.5 ПКУ прописані види діяльності, за умови здійснення яких юрособи не можуть бути платниками єдиного податку ІІІ групи. Серед них - діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюють страхові агенти, визначені Законом України «Про страхування» від 18.11.2021 р. № 1909-ІХ, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПКУ (пп. 6 пп. 291.5.1 ПКУ).

Водночас відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», надання фінансової допомоги належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення». Тому, платник податку, який має код 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» не може застосовувати спрощену систему оподаткування.

Враховуючи зазначене, надання фінансової допомоги (поворотної або безповоротної) фізособі не є діяльністю у сфері фінансового посередництва, а отже не суперечить вимогам пп. 6 пп. 291.5.1 ПКУ. Водночас, діяльність юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи з надання безповоротної та поворотної фінансової допомоги на постійній основі може розглядатися як надання фінансових послуг. (так зазначають податківці в листі https://dp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/776662.html )

Таким чином, надання допомоги на повротній основі фізособі, в тому числі і директору , є правомірним.

Оподаткування ПДФО тап військовим збором - немає.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України (із змінами, далі – ПКУ), згідно з п.п. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Поворотна фінансова допомога – сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення (п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються ст.ст. 1046 – 1053 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (із змінами, далі – ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому в законодавстві визначаються поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (ст.ст. 530, 631 ЦКУ).

Так, відповідно до ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 631 ЦКУ визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Таким чином, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується фізичною особою на підставі укладеного договору позики, протягом його строку дії, тобто часу, упродовж якого боржник повинен виконати обов’язок щодо повернення отриманої допомоги, не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Див. https://od.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/734207.html

Раді допомогти, звертайтесь ще!