Заголовок тимчасово відсутній

Статтею 12 Закону 2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text передбачено 2 види такої відпустки:
-відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону 2136. Надається тільки за згодою сторін і не обмежена тривалістю, але в межах воєнного стану. Може надаватись будь-якому працівнику, якщо роботодавець не против;
-відповідно до ч. 4 ст 12 Закону 2136. Надається в обовязковому порядку працівникам, які виїхали за кордон або набули статусу ВПО тривалістю не більше 90 кдн. Відмовивти у такій відпустці роботодавець не може, але вона надається тільки певним категоріям працівників: тим які виїхали за кордон і підтвердити це можна наприклад відмітками у паспорті про перетин кордону, або працівникам, які набули статус ВПО. Цей статус також слід підтвердити відповідною довідкою. Таким чином, якщо мова йде про відпустку за п. 4 ст. 12 ЗАкону 2136, то якщо така категорія працівників вже використала всі 90 днів такої відпустки, то оформити за цією підставлю відпустку же не можна. 90 днів можна використити або одразу всі 90 днів, або частинами, але в сумарній кількості не більше 90 днів. Якщо працівник використав всі 90 днів відпустки за ч. 4 ст. 12 Закону 2136, він може оформити звичайну відпустку без збереження зарплати на час воєнного стану за згодою сторін відповідно до ч. 3 ст 12 Закону 2136. Перебувати в такій відпустці (за згодою сторін) можна хоч весь період військового стану, якщо роботодавець не проти.
Отже, надавати відпустку за ч. 4 ст. 12 ЗАкону 2136 більше ніж 90 днів - це порущення трудового законодавства. При продовженні воєнного стану слід надавати таку відпустку за згодою сторін через воєнний стан на новий період, тобо повинна бути нова заява + новий наказ Раді допомогти, звертайтесь ще