Обов’язок роботодавця щодо виплат при звільненні працівника
Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова зарплата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Форма повідомлення не встановлена, його складають в довільній формі. Тобто, необхідно виплатити працівникові все те, що він заробив:
- зарплату за відпрацьований час у місяці звільнення з урахуванням надбавок, доплат;
- премію (якщо колдоговором це передбачено);
- компенсацію за невикористану відпустку щорічну (основну, додаткову), відпустку на дітей;
- вихідну допомогу, якщо підстава дійсно для неї є;
- інші виплати, які передбачені окремим документами.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений статтею 116 КЗпП строк виплатити не заперечувану суму. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із зарплати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується абсолютно в іншому встановленому для цього порядку. Тобто ст. 116 КЗпП, це коли ми не згідні в сумі, яку роботодавець виплачує колишньому працівникові під час звільнення.
Дії працівника у разі затримки виплати зарплати
Оплата праці працівникові здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Якщо роботодавець затримує виплату зарплати, працівнику слід звернутися з письмовою заявою до працедавця з метою обґрунтування підстави затримки у виплаті коштів. Можна вказати роботодавцю, що це питання може вирішуватись в кримінальному судочинстві, а не в цивільному.
По-перше, роботодавець не бажає мати справу з правоохоронними органами, ба більше, з прокурором (по цих справах досудове слідство провадиться слідчими прокуратури).
По-друге, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до її притягнення до відповідальності цією особою здійснено виплату зарплати, а, отже, це буде ще одним стимулом для роботодавця виплатити колишньому працівникові належну зарплату якомога швидше.
При відмові виплатити зарплату або інші виплати, працівнику слід звернутися до прокуратури із заявою про невиплату зарплати та притягнення винних осіб до відповідальності.
Отже, ситуація, коли в роботодавця відсутні кошти для виплати заробітної плати працівнику, що звільняється неможлива. Працівник пише обгрунтовану заяву роботодавцю з вимогою виплатити йому належні суми коштів. Якщо роботодавець відмовляється від обов'язку виплатити належну працівникові заробітну плату, то такий працівник має право звернутися до прокуратури.
Завантажуйте зразок заяви до роботодавця з вимогою виплати йому належної заробітної плати за посиланням.
У разі неможливості своєчасної виплати зарплати, увага, внаслідок ведення бойових дій, строк виплати зарплати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства. Але звісно роботодавець має довести факт не можливості виплати зарплати. Важке фінансове становище підприємства не може бути поважною причиною не виплати всіх належних сум при звільненні.
Зверніть увагу, що це судова практика вже воєнного стану. Бо коли почалася війна і коли почалося звільнення працівників, з якими роботодавці зовсім не розраховувалися або розраховувалися пізніше, за цей період, за ці два роки, вже в суді розглядалося багато справ. Так ось, фінансове ваше важке становище під час війни не є підставою для роботодавця і воно не може бути поважною причиною не виплати всіх належних сум при звільненні.
Виплата належних сум після звільнення
Як виплатити лікарняні, які були нараховані вже після звільнення?
Така ситуація не є критичною, якщо лікарняні нараховані вже після звільнення, адже фізично після звільнення у роботодавця він тільки був розглянутий, бо він був ще там не готовий до сплати й тощо.
Така ж ситуація і з премією звільненому, яку роботодавець може виплатити після того, як закрився період. Головне, що в день звільнення роботодавець повністю розрахувалися по тих розрахунках, що є, а всі нарахування, які фізично могли бути після дня звільнення.
У разі виплати зарплати працівнику після його звільнення, виплата зарплати проводиться за місцем роботи, а у разі наявності особистої письмової згоди працівника – через установи банків, поштовим переказом на вказаний рахунок (адресу), з обов'язковою оплатою цих послуг коштом роботодавця.
Тобто, роботодавець може перерахувати такі виплати на зарплатну картку колишнього працівника,
Таким чином, всі ті виплати, які були нараховані після звільнення, і вже були виплачені після звільнення через причину, що фізично на день звільнення роботодавець не міг зробити ці розрахунки. Або на день звільнення роботодавець зробив нарахування, але фізично грошей не було і виплати відбулися пізніше, так само, на ті самі зарплатні картки.
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП.
Тобто роботодавець не виплатив працівнику гроші у день звільнення. І відсутній спір про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.
Що це означає?
Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення на картку або якщо в цей день він не був на роботі (в касу), наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосування відповідальності, передбаченою ст. 117 КЗпП, середній заробіток за кожен робочий день затримки, але не більше ніж за пів року.
Компенсація працівнику майнових витрат, пов’язаних з затримкою виплати зарплати
Ось це відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правої відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦКУ така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП. Тобто це певна, як то кажуть, компенсація працівнику майнових витрат через те, що в день звільнення роботодавець не провів розрахунок.
Установивши при розгляді справи про стягнення зарплати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли він вже у цей день не був на роботі, – наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, але не більше ніж за пів року, а при непроведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, але, знову ж таки, не більше ніж за пів року, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Тобто через те, що у роботодавця нема коштів в день звільнення з працівником розрахуватися, не позбавляє його відповідальності надалі заплатити такому працівникові середній заробіток, але не більше ніж за пів року.
Подією, з якою пов'язана виплата за час затримки остаточного розрахунку, вважається день звільнення. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої зарплати за останні два місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.
Виплата працівнику його середнього заробітку здійснюється за весь час затримки по день фактичного розрахунку (в робочих днях, починаючи з наступного після звільнення дня). «По день фактичного розрахунку», це означає, що якщо роботодавець в цей день з працівником розрахувався, за цей день працівнику ще потрібно виплатити середній заробіток. Тобто з наступного дня звільнення, тобто якщо звільнення 21.02, то з 22.02 по день розрахунку за конкретні робочі дні.
Джерело: 7eminar