Зміна №15 до Класифікатора професій Розділ – «Військовослужбовці»: для кого та як використовувати

1. Для кого розроблено новий розділ класифікатора
2. Основні терміни та поняття розділу «Військовослужбовці» КП
3. Структура класифікації, кваліфікаційні групи та кодування
4. Особливості використання професійних назв занять / роботи
5. Висновки

Для кого розроблено новий розділ класифікатора

Зміна №15 до Національного класифікатора ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 №327 «Про затвердження, внесення зміни та скасування нормативних документів» (далі – Зміна №15) вносить окремий розділ «Військовослужбовці».

Професії цього розділу можуть застосовувати виключно:

1. Збройні Сили України.
2. Державна спеціальна служба транспорту.
3. Національна Гвардія України.

Йдеться виключно про військовослужбовців та резервістів оперативного резерву.

Розділ не застосовується до:

1. військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення,
2. Служби безпеки України,
3. Служби зовнішньої розвідки України,
4. Державної прикордонної служби України,
5. Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України,
6. Управління державної охорони України.

Також розділ не використовується й для цивільних, зокрема тих осіб, які працюють на цивільних посадах в ЗСУ, ДССТ та НГУ та в інших органах

За основу його розробки прийнято Міжнародну стандартну класифікацію професій (ISCO 08: International Standard Classification of Occupations).

Об’єктами класифікації в цьому Розділі є професійні заняття військовослужбовців.

Кодування об’єктів класифікації здійснено за фасетним методом – це комбінований підхід, за яким об'єкти класифікації групуються за ознаками без чіткої ієрархії

Основні терміни та поняття розділу «Військовослужбовці» КП

У цьому розділі використовуються такі терміни, що уточнюють функціональний зміст посад:

1. Заняття (професійна назва занять) – сукупність близьких за трудовими функціями видів трудової діяльності, що можуть вимагати певної професійної та / або освітньої кваліфікації.
2. Робота – певні завдання та обов’язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою.
3. Спеціалізація – деталізація фаху, набуття особою здатності виконувати окремі завдання та обов’язки. Спеціалізація пов’язана з необхідною галуззю знань, відповідає певною мірою деталізованому колу професійних завдань та обов’язків.

Структура класифікації, кваліфікаційні групи та кодування

У Зміні №15 запроваджено систему кодування.

Структурно Розділ «Військовослужбовці» складається із:

1. Кодів.
2. Назв класифікаційних угруповань:
3. розділу;
4. підрозділів;
5. класів;
6. підкласів;
7. груп занять.

Код розділу визначений однозначним цифровим кодом «0». Усі інші кодові позначення складаються із цифр від 0 до 9 та крапки.

Професійні назви занять військовослужбовців віднесені до трьох основних підрозділів (SubMajor Group):

1. 01 – офіцерський склад;
2. 02 – сержантський (старшинський) склад;
3. 03 – рядовий склад.

Код класу складається із коду підрозділу та однозначного коду класу і визначає відношення до виду (роду) військ (сил), вищих органів військового управління тощо.

Код підкласу складається із коду класу та однозначного коду підкласу і визначає споріднені за напрямками діяльності заняття.

Плутанина з назвами посад – поширена проблема. Kadroland допомагає швидко й точно зорієнтуватись у Класифікаторі: усе чітко, структуровано, із поясненнями

Код групи визначає кваліфікаційні вимоги до професійних назв робіт (рівень занять) та складається із коду підкласу та відокремленого від нього крапкою коду групи, який означає:

1 – керівний склад (ця група як ознака кваліфікації є змішаною й охоплює широке коло професійних назв робіт військовослужбовців, пов’язаних зі здійсненням різноманітних командних (керівних) функцій, які в цілому суттєво відрізняються за своїм рівнем управління та відповідальністю);

2 – професіонали. Ця група передбачає такі вимоги до кваліфікації:

1. для офіцерського складу за другим (магістерським) або третім (освітньо-науковим / освітньо-творчим) рівнем вищої освіти, а також військово-спеціальної освіти оперативного (професійної військової освіти L-3) чи стратегічного (професійної військової освіти L-4 та L-5) рівня;
2. для сержантського (старшинського) складу здобуття ступеня вищої освіти «бакалавр» або професійної військової підготовки за вищим рівнем з одночасним здобуттям фахової передвищої освіти або освітнього ступеня вищої освіти «молодший бакалавр» вищого (для посад інструкторів – академічного) рівня військової підготовки;
3. для посад сержантського (старшинського) складу у штабах тактичного рівня, крім того, завершення навчання на загальному курсі штабних сержантів;
4. для деяких посад сержантського (старшинського) та рядового складу необхідно мати другий (магістерський) рівень вищої освіти за цивільною освітою, спорідненою з військовою спеціальністю, та базовий рівень військової підготовки).

3 – фахівці – передбачає такі вимоги до кваліфікації:

1. для офіцерського складу за першим (бакалаврським) або другим (магістерським) рівнем вищої освіти, а також військово-спеціальної освіти тактичного рівня (професійної військової освіти L-1A, B, C та L-2);
2. для сержантського складу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти та підвищеного рівня військової підготовки) з одночасним здобуттям ступеня передвищої освіти «фаховий молодший бакалавр»;
3. для деяких посад рядового складу необхідно мати перший (бакалаврський) рівень вищої освіти за цивільною професією, спорідненою з військовою спеціальністю, та базовий рівень військової підготовки).

4 – технічний персонал (ця група передбачає необхідність знань для підготовки, зберігання, відновлення інформації та проведення обчислень);

5 – військовослужбовці на роботах високої кваліфікації (до цієї групи належать професійні назви робіт, що передбачають наявність фахової передвищої освіти та базового і середнього рівня військової підготовки чи профільної військової підготовки);

6 – кваліфіковані військовослужбовці (до цієї групи належать професійні назви робіт, що передбачають наявність повної загальної середньої освіти (профільної середньої освіти) та базової загальновійськової підготовки, чи повної загальної середньої освіти (профільної середньої освіти) та профільної військової підготовки).

У додатках А і Б цього розділу відповідно наводяться професійні назви занять військовослужбовців в порядку зростання кодових позначень та в абетковому порядку.

Від назв, зазначених у додатках А і Б, можуть утворюватися похідні назви занять шляхом додавання похідних слів (провідний, головний, старший, молодший, змінний, та ін.), а також спеціалізацій (з логістики, з мобілізації, та ін.). Похідні слова та порядок їх застосування наведено у додатку В.

Усі ці 3 додатки існують окремо від основної частини класифікатора професій (скажімо так – для цивільних посад), адже розміщені вони в окремому розділі класифікатора. Єдине незрозуміло чому не зробили так щоб назви додатків відрізнялися, адже класифікатор і раніше містив додатки А, Б та В. До того ж будова нових додатків відрізняється від наведеної у розділі для цивільних

Професійні назви занять військовослужбовців наведено у чоловічому роді. Проте при внесенні записів у військово-облікові документи жінок-військовослужбовців та жінок-військовозобов’язаних професійні назви занять, згідно з поданим рапортом (за їхньою заявою), можуть зазначатись у жіночому роді (фемінітиві) відповідно до українського правопису (льотчиця, кулеметниця, гранатометниця тощо).

Конкретні вимоги щодо кваліфікації (рівня військової освіти), штатного військового звання, військово-облікової спеціальності за кожною посадою визначаються штатами військових частин, з урахуванням вимог керівних документів.

Особливості використання професійних назв занять / роботи

Чимало професійних назв занять у новому розділі записано з використанням дужок. У дужках може визначатися зазначатись:

1. складова професійної назви заняття, наприклад, інженер (дивізіонний, флагманський), начальник повітряної (повітряно-електронної) розвідки, командир (бойової) машини;
2. напрям використання професійної назви заняття, наприклад, науковий співробітник (галузі військово-технічних наук), перекладач бортовий (в льотних екіпажах), начальник майстерні (з ремонту військово-технічного майна), головний сержант (навчальної військової частини (центру), коледжу, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти);
3. напрям використання професійної назви заняття, що відрізняється за військовою спеціальністю (спеціалізацією), наприклад, командир артилерійського (гарматного, протитанкового) взводу, начальник авіації (армійської морської);
4. споріднена (однотипна) професійна назва заняття, що може застосовуватися окремо в межах даної класифікаційної групи, наприклад, командир (начальник) флотилії, оператор (телеоператор), штурман літака (корабля);
5. уточнення за напрямком (місцем) використання професійної назви занять, наприклад, начальник головного штабу (ДССТ), Головний інженер авіації (Повітряних Сил, НГ України, армійської, морської), начальник залізничної станції (4 класу), дресирувальник (службове собаківництво), командир корабля (ПС), фрезерувальник (з обробки металу, дерева та полімерних матеріалів);

У більшості випадків під час внесення записів до військово-облікових документів (крім штатів, штатно-посадових книг (журналів) та штатно-послужних списків) та наказів про призначення (переміщення, відрядження тощо) конкретного військовослужбовця професійна назва роботи потребує конкретного визначення. Тобто потрібно розкривати дужки і залишати лише потрібні залежно від того де і яку роботу виконує військовослужбовець.

Висновки

1. Зміна №15 – важливий крок у створенні самостійної, впорядкованої системи класифікації професій військовослужбовців, відокремленої від цивільного Класифікатора професій.
2. Вона узгоджується з міжнародною практикою (ISCO-08), впроваджує нову логіку кодування, враховує кваліфікаційні рівні та гендерні особливості.
3. Це нововведення дозволить: формувати єдині підходи до обліку кадрів у військовій сфері; чітко визначати освітні та кваліфікаційні вимоги до посад; ефективніше будувати систему управління персоналом у ЗСУ, НГУ та ДССТ.

Джерело: kadroland