В Мін’юсті повідомляють, що депозит нотаріуса передбачає, що боржник може виконувати свої зобов’язання незалежно від дій кредитора. Такий підхід дозволяє мінімізувати ризики та гарантує правовий захист як боржника, так і кредитора. Питання прийняття нотаріусом у депозит грошових сум і цінних паперів регулюється Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ), Законом України від 02.09.1993 №3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок) та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою ст. 537 ЦКУ визначено, що боржник має право виконати свій обов’язок через внесення належних із нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі:
- відсутності кредитора або уповноваженої ним особи в місці виконання зобов’язання;
- ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
- відсутності представника недієздатного кредитора.
Порядок внесення боргу:
- Подання заяви. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов’язання (ст. 85 Закону, підпункт 1.2 пункту 1 глави 21 розділу ІІ Порядку). Із цією метою зацікавлена особа (боржник) або ліквідатор громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, подають відповідну заяву, яка слугуватиме підставою для вчинення нотаріальної дії. Такі заяви мають містити обов’язкову інформацію, визначену підпунктами 1.4, 1.7 пункту 1 глави 21 розділу ІІ Порядку. У заяві зазначають: дані особи, яка носить депозит, та особи, для якої він призначений (для фізичних осіб — ПІБ, серія і номер паспорта, адреса, РНОКПП; для юридичних осіб — найменування, податковий номер, реквізити банківського рахунку); мету внесення та інформація про причини неможливості виконання зобов’язань випадково.
- Сплата боргу. Грошові кошти вносяться через банк або шляхом безготівкового перерахування на окремий рахунок приватного нотаріуса чи державної нотаріальної контори, відкритий в органах державного казначейства для обліку депозитних сум. На підставі виписок із рахунків, що свідчать про надходження відповідних сум, особі, яка внесла грошові суми в депозит, нотаріусом видається квитанція встановленого зразка.
- Повідомлення кредитора. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора й на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери. У разі якщо грошові суми або цінні папери внесені в депозит нотаріуса ліквідатором громадянина-підприємця, про їх надходження нотаріус повідомляє господарський суд, що визнав громадянина-підприємця банкрутом, і за рішенням господарського суду видає їх із депозиту. У разі, якщо боржник не вказав місцезнаходження кредитора й нотаріусу це місцезнаходження невідоме, обов’язок щодо повідомлення кредитора про внесення грошей або цінних паперів у депозит покладається на боржника.
- Видача коштів кредитору. На вимогу кредитора нотаріус передає йому грошові кошти або цінні папери. Видавання з депозиту грошових сум або цінних паперів здійснюється за заявою, яку подає депонент, за заявою та рішенням господарського суду, які подає ліквідатор громадянина-підприємця.
За згодою депонента можливе повернення коштів особи, яка їх внесла, за умови оформлення відповідної письмової згоди.
В Мін’юсті наголошують, що невитребувані з депозиту грошові суми та цінні папери, що підлягають передачі фізичним та юридичним особам, зберігаються в депозиті державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса впродовж одного року, після спливу якого підлягають перерахуванню до Державного бюджету України в порядку, установленому чинним законодавством України.
Джерело: Мін’юст