(Без)відповідальність директора боржника: коли доведеться платити з власної кишені

1. Чому суд та виконавче провадження більше не гарантують повернення боргів
2. Коли настає солідарна відповідальність директора за борги компанії
3. Субсидіарна відповідальність: коли директор платить власним майном
4. Ефективний інструмент для кредитора

Рекомендуємо статтю Банкрутство юридичних осіб: особливості ініціювання

Чому суд та виконавче провадження більше не гарантують повернення боргів

Як звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, так і відкриття процедури банкрутства боржника не гарантують кредитору фактичного погашення заборгованості. Доволі часто на момент звернення кредитора до суду боржник уже перебуває в стані неплатоспроможності або наближається до нього. При цьому майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги кредиторів, як правило, недостатньо.

Для розв’язання зазначеної проблеми законодавець із запровадженням у 2019 році Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) передбачив у статтях 34, 61 механізми солідарної та субсидіарної відповідальності органів управління боржника за його зобов’язаннями в разі недостатності майна для погашення заборгованості.

Зазначені механізми, попри складність їх реалізації, на відміну від звичайного виконавчого провадження, дають змогу звернути стягнення на майно реальних бенефіціарів боржника, які стоять за його неплатоспроможністю.

Коли настає солідарна відповідальність директора за борги компанії

Суть солідарної відповідальності полягає в покладенні на третіх осіб – керівника (органи управління) боржника обов'язку виконати грошові зобов'язання компанії. Така відповідальність настає, якщо керівник не звернувся до господарського суду в місячний строк із дня виникнення загрози неплатоспроможності бізнесу (п. 10.6 постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/3236/21).

У частині 6 ст. 34 КУзПБ закріплено обов’язок боржника в місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в разі виникнення неплатоспроможності, а саме:

1. якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або
2. якщо розмір грошових зобов’язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника.

Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Таким чином, передумовами для притягнення органів управління боржника до солідарної відповідальності є встановлення судом двох фактів:

1. настання «загрози неплатоспроможності» боржника;
2. незвернення органу управління боржника до суду в місячний строк із дня наявності відповідної загрози.

При цьому загроза неплатоспроможності боржника розкривається через одночасну наявність інших двох фактичних обставин:

1. існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов’язань, строк виконання яких настав (наприклад, заборгованість за договорами купівлі-продажу, підряду, позики тощо);
2. розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов’язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав.

При відповідній загрозі майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю) та за оцінкою сукупної вартості всіх його активів очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог перед всіма кредиторами, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку (п. 10.28 постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).

Варто зауважити, що суб’єктами зазначеної відповідальності є як чинні, так і колишні органи управління боржника, які можуть бути одноособовим органом управління (директор) або колективними (рада директорів, наглядова рада тощо).

Розмір відповідальності становить всю суму визнаних судом і внесених до реєстру вимог кредиторів. Тобто специфіка солідарної відповідальності полягає в тому, що орган управління (директор) повністю поділяє (бере на себе) всі грошові зобов’язання боржника перед кредиторами.

Субсидіарна відповідальність: коли директор платить власним майном

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладено субсидіарну відповідальність за його зобов’язаннями.

Субсидіарна відповідальність полягає в покладенні додаткового обов’язку з виконання грошових зобов’язань боржника на осіб, винних у доведенні його до банкрутства, у разі недостатності майна боржника для погашення вимог кредиторів. До таких осіб можуть належати засновники (учасники, акціонери), керівник (директор) боржника, а також інші особи, які мають право давати обов’язкові вказівки або іншим чином визначати його дії.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), передумовами для субсидіарної відповідальності, зокрема, є:

1. доведення до банкрутства: дії/бездіяльність зазначених вище осіб, що призвели до відсутності в боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів, тобто які спричинили неплатоспроможність боржника (наприклад, дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо);
2. вина осіб, дії/бездіяльність яких призвели до неплатоспроможності боржника;
3. наявність негативної різниці: перевищення суми кредиторських вимог над вартістю активів боржника (вартістю ліквідаційної маси).

Зазначені передумови встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ. Висновок арбітражного керуючого, яким зафіксовано правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складено з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство (п.п. 9.26, 9.28 постанови Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21)).

Особливостями субсидіарної відповідальності, які відрізняють її від солідарної, крім іншого, є:

1. коло суб’єктів відповідальності: це не лише орган управління боржника (директор), а і його засновники (учасники, акціонери) та інші особи, що мали право давати обов’язкові для боржника вказівки (відповідно до статуту, положень, посадових інструкцій тощо);
2. розмір відповідальності: якщо солідарна відповідальність покладається в межах всіх вимог кредиторів, то субсидіарна – це завжди різниця між сумою вимог кредиторів і вартістю ліквідаційної маси, що свідчить про недостатність майна боржника для задоволення відповідних вимог кредиторів;
3. стадія притягнення до відповідальності: солідарна відповідальність може застосовуватися вже на першій стадії процедури банкрутства – розпорядження майном, тоді як субсидіарна (додаткова) відповідальність – лише під час ліквідаційної процедури.

Таким чином, право ліквідатора (або кредитора) на звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності виникає лише після реалізації всіх активів боржника (банкрута), включених до ліквідаційної маси, та завершення розрахунків із кредиторами.

Водночас суб’єктом субсидіарної відповідальності може бути навіть фінансовий директор чи бухгалтер, якщо вони уповноважені надавати обов’язкові для боржника вказівки (відповідно до статуту, положень, посадових інструкцій тощо).

Ефективний інструмент для кредитора

У процедурі банкрутства солідарна та субсидіарна відповідальність органів управління боржника є одним із ключових механізмів захисту інтересів кредиторів у разі недостатності майна боржника. Попри процесуальну складність застосування, належна реалізація цього механізму може стати вирішальним чинником для погашення заборгованості перед кредиторами. Рекомендуємо використовувати цей ефективний інструмент впливу на бенефіціарів боржника, які мають нести відповідальність за доведення його до неплатоспроможності.