Чи може ФОП залишатися на єдиному податку, у разі укладання договору відступлення права вимоги

Операції з відступлення права вимоги, згідно з висновками податкових органів, не можуть проводитись платниками на спрощеній системі оподаткування, оскільки вони передбачають інший спосіб розрахунків, ніж дозволено на спрощеній системі

Платник податків у зверненні повідомляє, що згідно договору відступлення прав вимоги, новий кредитор буде отримувати оплату від боржника у безготівковій формі на банківський рахунок фізичної особи – підприємця.


Тому, платник податку, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) запитав у податківців:

чи може фізична особа – підприємець, у вище зазначеній ситуації, залишатись платником єдиного податку?

Податківці вказали, що правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено у розділі XIV Кодексу.


У разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (пп. 4 пп. 298.2.3 Кодексу)


Відступлення права вимоги – операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації

(пп. 14.1.255 Кодексу).


Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).


Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦКУ).


Боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 ЦКУ).


Проаналізувавши наведені норми законодавства, податківці дійшли висновку, що укладення договору відступлення права вимоги за договором купівлі – продажу товарів (робіт, послуг) між фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку є механізмом розрахунку не у грошовій формі, а отже не дає права фізичній особі – підприємцю застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності.


Джерело: ІПК від 31.10.2024 №5088/ІПК/99-00-24-03-03