Навколо проєкту «Армія відновлення» досі багато різноманітних міфів, тому спростовуємо їх та роз’яснюємо яку користь приносить «Армія відновлення» державі та людям.
Міф №1: участь у суспільно-корисних роботах є примусовою
Правда: проєкт «Армія відновлення», який реалізує Державна служба зайнятості, ґрунтується виключно на добровільних засадах.
Більш того, є певні обмеження у віці, стані здоров’я, коли навіть охочі долучитися до проєкту, можуть отримувати відмову. Тому щоб стати учасником СКР – треба насамперед згода самої людини.
Міф №2: участь у суспільно-корисних роботах не оплачується
Правда: оплата робіт здійснюється за кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. У 2026 році виплата за повний місяць участі становить майже 13 тис. грн, а для мешканців прифронтових територій та ветеранів – до 17 тис. грн. Співорганізатори (роботодавці або місцеві громади) можуть також виділяти додаткове фінансування на оплату за рахунок своїх бюджетів.
Міф №3: людину можуть примусити брати участь у СКР, навіть якщо вона не працевлаштована
Правда: Державна служба зайнятості пропонує взяти участь у суспільно корисних роботах на добровільних засадах. Учасниками СКР можуть стати як зареєстровані безробітні, так і люди які не мають постійної зайнятості, зокрема це внутрішньо переміщені, ветерани або ж люди пенсійного віку (до 70 років) та самі проявляють ініціативу долучитися до «Армії відновлення».
Міф №4: суспільно корисні роботи – небезпечні
Правда: Суспільно корисні роботи не несуть ніякої додаткової небезпеки, порівняно з будь-якою іншою цивільною роботою. На учасників поширюються державні соціальні гарантії, передбачені, зокрема, законодавством про працю, зайнятість населення та загальнообов’язкове державне соціальне страхування. З кожним учасником на час виконання робіт укладається строковий трудовий договір. Період участі зараховується до страхового стажу.
Хто формує перелік СКР конкретного регіону
Кожен регіон має свої пріоритети, які визначаються військовими адміністраціями та командуванням, залежно від актуальних потреб. Залежно від регіону змінюються і пріоритетні напрями робіт.
У прифронтових областях учасники допомагають відновлювати інфраструктуру та підтримувати громади, які живуть у складних умовах. У більш безпечних регіонах вони надають соціальні послуги внутрішньо переміщеним громадянам, людям, які потребують сторонньої допомоги, або тим, кого евакуюють із прифронтових територій.
Співорганізаторами робіт є роботодавці з числа комунальних, громадських та благодійних організації. Вони формують пропозиції роботи, а Служба зайнятості вже організовує договірну складову та фінансування роботи, а люди самостійно приймають рішення долучитися до суспільно корисних робіт чи ні.
За видами робіт першість тримають:
- ремонтно-відновлювальні роботи, що виконуються на об’єктах забезпечення життєдіяльності;
- вантажно-розвантажувальні роботи, що виконуються на залізницях, надання допомоги евакуйованим, людям які потребують сторонньої допомоги, маломобільним та інше;
- роботи з підтримання у готовності захисних споруд цивільного захисту під найпростіші укриття;
- розбір завалів, розчищення залізничних колій та автомобільних доріг, роботи із забезпечення сталого функціонування об’єктів підвищеної безпеки та заготівлі дров для військових;
- роботи з надання допомоги населенню: людям з інвалідністю, людям, які потребують сторонньої допомоги, організація забезпечення життєдіяльності громадян, що постраждали внаслідок бойових дій.
Джерело: Урядовий портал
Читайте більше:
Допомога по безробіттю у 2026 році: нові розміри
КМУ оновив правила залучення громадян до суспільно корисних робіт у воєнний час
Як оформлювати працівників, які були залучені до суспільно корисних робіт
Хто може бути залучений до суспільно корисних робіт
