Частиною першою ст. 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон №2473) визначено, що Національний банк України (далі – НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону №2473, у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.
У разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати) (ч.3 ст. 13 Закону №2473).
Частиною шостою ст. 13 Закону №2473 визначено, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв’язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п’ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Водночас сам по собі факт існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не звільняє як від відповідальності за невиконання зобов’язань, передбачених умовами договору, так і обов’язків, обумовлених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до чинного законодавства України документом, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України (далі – ТПП) або уповноваженою нею регіональною ТПП.
Суб’єкт господарювання, який порушує зобов’язання за контрактом (договором) або зобов’язання, обумовлені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, має право звернутися до компетентного органу (ТПП) країни, де виникла обставина (блокада, страйк та інші обмеження), для отримання відповідного документа про підтвердження форс-мажорних обставин та їх тривалість.
Польсько-українська господарча палата формує та видає документи відповідно до вимог законодавства Республіки Польща, яке регулює зміст і форму документа. У Республіці Польща засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється шляхом надання висновку – Підтвердження форс-мажорних обставин (Potwierdzenia fors-mażoru).
Поряд з цим, підтвердження Польсько-української господарчої палати не є підставою для зупинення перебігу граничного строку розрахунків, установленого згідно з ч. 1 ст. 13 Закону №2473, та нарахування пені відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону №2473.
Державна податкова служба України наголошує, що у разі виникнення у резидента України форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які є надзвичайними та невідворотними, що унеможливлюють дотримання ним граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених НБУ, йому слід звернутися до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної ТПП із заявою про засвідчення таких обставин.
При цьому ТПП у разі отримання заяви резидента України, який порушує зобов’язання за дотримання граничних строків розрахунків внаслідок форс-мажорних обставин на території Республіки Польща, для встановлення причинно-наслідкового зв’язку між обставинами/подією і неможливістю виконання своїх конкретних зобов’язань обов’язково бере до уваги підтвердження компетентного органу (ТПП), зокрема, Польської торгово-промислової Палати та/або Польсько-української господарчої палати.
Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов’язань та зупинення граничних строків розрахунків і нарахування пені, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону №2473, стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання форс-мажорних обставин, а їх вплив на виконання/неможливість виконання договірних/контрактних зобов’язань.
Крім того, сертифікат ТПП України може підтверджувати факт настання обставин непереборної сили та містити висновок щодо впливу цієї події на можливість виконання резидентом або нерезидентом конкретних зобов`язань, але контролюючий орган вправі брати до уваги такий сертифікат лише за наявності підстав вважати, що невиконання зобов`язань виникло саме за таких обставин, про які зазначено в сертифікаті.
Джерело: ДПС