Зарахування інвойсів та наслідки оплати з особистих карток

Для інвойсів від Paddle як нерезидента‑постачальника електронних послуг із ПДВ‑реєстрацією в Україні ПДВ‑наслідки залежать від того, хто покупець (юрособа/ФОП, платник/неплатник ПДВ), а оплату з особистої картки можна «завести» в облік лише за умови, що послугу фактично отримує компанія/ФОП; якщо інвойс виписано на компанію з її ІПН, але його не відображають в обліку й не нараховують ПДВ, це створює податкові ризики насамперед для юрособ‑отримувачів.

Обґрунтування

1. Як класифікуються такі інвойси і хто загалом нараховує ПДВ. Доступ до SaaS, хмарних сервісів, ШІ‑сервісів та подібних онлайн‑сервісів є електронними послугами, місце постачання яких визначається за місцезнаходженням отримувача, тобто в Україні для резидента (пп. 14.1.56‑5, п. 186.3‑1 Податкового кодексу України). Якщо отримувачем послуг є юрособа або ФОП‑платник ПДВ, то саме отримувач нараховує ПДВ за ст. 208 ПКУ, складає ПН із типом «14» та одночасно має право на податковий кредит (за умови використання в оподатковуваних операціях). Якщо отримувач — юрособа‑неплатник ПДВ, вона все одно повинна нарахувати 20% ПДВ і подати окремий Розрахунок як відповідальна особа за податок (режим ст. 208 ПКУ). Якщо отримувач — ФОП‑неплатник ПДВ, а нерезидент зареєстрований у спецрежимі для електронних послуг (ст. 208‑1 ПКУ), ПДВ із такого платежу сплачує сам нерезидент у спрощеному порядку, і ФОП додатковий ПДВ не нараховує.

2. Що змінює реєстрація Paddle як платника ПДВ в Україні. Реєстрація нерезидента за ст. 208‑1 ПКУ означає, що він сам сплачує ПДВ за операціями з фізособами та ФОП‑неплатниками ПДВ, і в інвойсі окремо показує 20% податку. Для юросіб (як платників, так і неплатників ПДВ) це нічого не змінює: на них продовжує поширюватися ст. 208 ПКУ, тож вони зобов’язані самостійно нарахувати ПДВ як імпорт послуг, навіть якщо нерезидент помилково додав український ПДВ у рахунок. Якщо Paddle нарахував ПДВ юрособі, виникає подвійне податкове навантаження: сплачений нерезиденту ПДВ стає частиною вартості послуги, а окремо юрособа нараховує ПДВ в Україні зі всієї суми списання з карти, ігнорувати такий інвойс у бухобліку для «уникнення» ПДВ формально не можна.

3. Оплата з особистої картки vs інвойс на компанію/ФОП. Ключовим є те, хто є отримувачем за інвойсом:

   • якщо в інвойсі вказано реквізити компанії/ФОП (назва, ІПН, адреса), а оплата здійснена з особистої картки директора чи працівника, послугу фактично отримує компанія/ФОП, а фізособа лише профінансувала витрати; компанія може віднести суму на витрати та (для платників ПДВ) нарахувати «імпортний» ПДВ за ст. 208 ПКУ, за умови належного підтвердження (інвойс, виписка по картці, внутрішній документ про відшкодування).
   • якщо інвойс виписано на фізособу (без реквізитів компанії), а платить компанія, то з погляду ПКУ це оплата особистих витрат працівника; така оплата розцінюється як додаткове благо працівника з оподаткуванням ПДФО 18% і військовим збором 5% (п. 164.2.17 ПКУ), як прямо зазначено для подібної ситуації з особистим договором у фокусі ст. 164 ПКУ. Оплата з корпоративної картки на користь нерезидента за послуги, отримувачем яких є ТОВ, не створює підзвітних сум та авансових звітів, що підтверджено п. 170.9.4 ПКУ.

4. Що, якщо інвойс із реквізитами й ІПН компанії не «зарахували» в облік. Якщо Paddle виставив інвойс на юрособу з її назвою та ІПН, з позиції податкового законодавства послугу отримала саме ця юрособа, і в момент оплати або оформлення документа про постачання (залежно, що раніше) у неї виникають податкові зобов’язання з ПДВ як у отримувача послуг від нерезидента з місцем постачання в Україні (ст. 186.3‑1, 185.1, 208 ПКУ). Ігнорування такого інвойсу в бухгалтерії не усуває обов’язку:

   • у платника ПДВ — скласти й зареєструвати ПН з типом «14»; за нереєстрацію податкової накладної контролюючий орган може застосувати штраф 50% суми ПДВ за п. 120‑1.2 ПКУ;
   • у неплатника ПДВ‑юрособи — подати Розрахунок і сплатити ПДВ у встановлені строки; у разі виявлення операції під час перевірки податківці донарахують ПДВ та штрафи як за несплату узгодженого податкового зобов’язання. Наявність у інвойсі ІПН компанії лише додатково підтверджує, що отримувачем вважається саме юрособа, а не фізична особа, тому формально «відмовитися» від такого інвойсу без проведення через облік не можна.

5. Що відрізняє компанію від ФОП за такими інвойсами. Для ФОП‑єдинників, які не зареєстровані платниками ПДВ, і купують електронні послуги в нерезидента, зареєстрованого за ст. 208‑1 ПКУ, ПДВ із таких послуг сплачує нерезидент, і додаткові ПДВ‑обов’язки в ФОП не виникають, навіть якщо у кабінеті сервісу вказано їхній податковий номер. Для ФОП‑платників ПДВ та для юросіб (як на загальній, так і на єдиному податку) діє загальний режим імпорту послуг за ст. 208 ПКУ: інвойс на бізнес‑суб’єкта означає обов’язок нарахувати ПДВ, незалежно від того, чия саме картка була використана для оплати.

Коректне відображення таких інвойсів залежить не від типу картки, а від того, хто зазначений отримувачем у документі та який у нього статус із ПДВ.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?