ПКУ 268.5.1. Згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради справляння збору може здійснюватися з тимчасового розміщення у таких місцях проживання (ночівлі):

а) готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади;

б) житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об’єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі).

Отже, квартира - як місце розміщення - підпадає під перелік об'єктів, для продивання в яких турист повинен сплатити туристичний збір, а ФОП , що надає їм послуги - зобов'язаний його стягнути.

Платниками збору є проживаючі - фізичні особи, що тимчасово розміщуються (проживають) у місцях ночівлі (Податковий кодекс України, пп. 268.2.1). Особи, які надають послуги з тимчасового розміщення, у тому числі фізичні особи – підприємці, визнаються податковими агентами туристичного збору і зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати його до бюджету (ПКУ, пп. 268.5.1).

У розрахунковому документі ПРРО туристичний збір доцільно відображати окремим рядком як обов’язковий платіж (збір), що справляється податковим агентом, а не як частину вартості послуги проживання. Такий підхід відповідає правовій природі туристичного збору як коштів, що належать територіальній громаді, а не суб’єкту господарювання (ПКУ, п. 268.5).

Суми туристичного збору не включаються до доходу ФОП – платника єдиного податку, оскільки відповідно до визначення доходу платника єдиного податку до нього не належать кошти, отримані таким платником як податковим агентом і що підлягають перерахуванню до бюджету (ПКУ, п. 292.1, п. 292.11). Відповідно, туристичний збір не є об’єктом оподаткування єдиним податком.

Раді допомогти, звертайтесь ще!