Обігрів технічних приміщень: екологічний податок та забруднення повітря

Згідно з визначенням, стаціонарне джерело забруднення — це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу (Податковий кодекс України, пп. 14.1.230).

"Буржуйка", встановлена в технічному приміщенні для опалення, повністю відповідає цим критеріям:

Вона є нерухомим об'єктом на час її експлуатації (наприклад, протягом опалювального сезону).
Вона є агрегатом або установкою, що при спалюванні палива (дров) здійснює викиди в атмосферу.
Аналогічно до котлів та генераторів, які податкові органи визнають стаціонарними джерелами забруднення (на генератори діє пільга військового стану (п. 46 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ), але в звичайний час - вони є дежрелами забруднення), "буржуйки" також підпадають під це визначення. На відміну від них, автомобілі або ручні інструменти (наприклад, газовий паяльник) не є стаціонарними джерелами.

Щоб законно експлуатувати "буржуйки" та сплачувати податок, підприємству необхідно:

Провести інвентаризацію викидів. Для цього зазвичай залучають спеціалізовані організації, які визначають види та обсяги забруднюючих речовин, що утворюються при роботі печей.
Отримати дозвіл на викиди. Експлуатація стаціонарних джерел забруднення без відповідного дозволу є порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря (Закон України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 11).
Розраховувати та сплачувати екологічний податок. На підставі даних інвентаризації та ставок, встановлених у статті 243 Податкового кодексу України, підприємство самостійно розраховує суму податку, подає декларацію та сплачує його щокварталу.

Разом із тим, якщо не отримано дозвіл, це не звільняє від декларування та розрахунку екологічного податку:

В консультаціїї ЗІР податківці зазначають: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27659

Чи має право СГ самостійно визначати ставку екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, у разі відсутності дозволу на викиди із зазначенням назв забруднюючих речовин та норм граничнодопустимих викидів, для заповнення декларації?

Платник екологічного податку, який не має дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, самостійно визначає обсяги викидів та ставки податку.
При цьому, до суб’єкта господарювання застосовуються штрафні (фінансові) санкції, визначені ст. 123 Податкового кодексу України, у разі коли дані перевірки свідчать про заниження податкового зобов’язання в результаті невірно застосованої суб’єктом господарювання ставки екологічного податку.

Для самостійного обчислення викидів (до отримання дозволу) доцільно використовувати наукову, технічну та іншу доступну інформацію про викиди в атмосферне повітря речовин, що утворюються під час згоряння певного виду пального, зокрема деревини. При цьому, як зазначено у вказаній консультації, обсяги викидів від стаціонарних джерел забруднення платники екологічного податку визначають самостійно.а для перевірки правильності їх визначення контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища (п. 250.12 ст. 250 ПКУ). Тобто, у разі сумніву у правильності розрахунку , який здійснив суб'єкт госопдарювання, податковий орган може залучити фахівців, самостійно податковий орган викиди не розраховує.

Раді допомогти, звертайтесь ще!