Не можна так зробити — один акт і одна ПН наприкінці строку не задовольнять податкові й бухгалтерські вимоги.

Податкова накладна на послуги зберігання має складатися у тому податковому періоді, в якому виникла «перша подія» — тобто або коли клієнт сплатив (або надійшли кошти), або коли оформлено документ про надання послуги (акт, угода тощо) — що настало раніше (ст. 187.1 ПКУ)

Послуга зберігання — це безперервна послуга, тому її облік як доходу має здійснюватися по мірі надання (на щомісячній або іншій періодичній основі), а не одразу наприкінці всього строку. Якщо не скласти ПН регулярно, це призведе до того, що податкові зобов’язання із ПДВ виникнуть «з запізненням», що може спричинити штрафи чи претензії з боку податкової.

З точки зору бухгалтерського обліку, дохід від зберігання має визнаватися в тому звітному періоді, в якому послуга фактично надана. Одна постатейна (разова) операція в кінці не відобразить розподілу доходів між періодами.

Якщо договір передбачає, або сторони погоджують періодичні акти і ПН (наприклад, щомісяця або щоквартально), це буде законно й безпечно. Якщо ж договір мовчить про періодичність, все одно треба дотримуватись практики щомісячного або регулярного виставлення актів та ПН, не рідше ніж раз на місяць.

Отже: у жовтні 2025 року виписати акт і податкову накладну на весь строк зберігання (з жовтня 2024 до жовтня 2025) — не допускається з огляду на вимоги ст. 187.1 ПКУ та принцип нарахування в бухгалтерському обліку. ПН і акти мають оформлюватись регулярно протягом строку зберігання, відповідно до фактичного надання послуги.

Раді допомогти, звертайтесь ще!