Заголовок тимчасово відсутній

Перш за все, слід враховувати, чи коригує підприємство різниці. Від цього залежать наслідки.

Якщо підприємство різниць не коригує, згідно з НП(С)БО 10 може списати цю заборгованість в обліку як таку, щодо якої існує впевненість у її неповерненні. Видається наказ про списання такої заборгованості, і робиться бухгалтерське проведення. Для підприємства, яке не коригує різниць, витрати від списання заборгованості відображаються за бухгалтерським обліком — тобто так само зменшують фінансовий результат та податок на прибуток.

Якщо підприємство коригує різниці, списання заборгованості, яка не відповідає ознакам безнадійності, призводить до коригування фінрезультату на податкові різниці, тобто такі витрати будуть вилучені з податкових витрат.

Визначення безнадійної заборгованості слід шукати в п. 14.1.11 ПКУ. Перша ознака — це сплив термінів позовної давності. Але зараз така ознака не працює:

слід враховувати зупинення термінів давності за ст. 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ — з березня 2020 року, тобто за терміном давності така заборгованість не є безнадійною. Згідно з п. 14.1.11 ПКУ, є інші ознаки безнадійності:

зокрема:

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

з) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.

Якщо подивитися на ситуацію, може підійти пункт є), але там чітко прописана умова про дії щодо примусового стягнення. Якщо повідомлення про недостатність майна пов'язане із заходами саме щодо примусового стягнення — то ця заборгованість є безнадійною в розумінні ПКУ, і високодоходний платник також може списати її та зменшити податковий фінрезультат. Але, зважаючи на те, що там є можливість оскарження, ймовірно, заходи примусового стягнення ще не застосовувалися. І тоді цей пункт не підходить.

Отже, у підсумку: платник, що не коригує різниці, може списати таку заборгованість негайно, податкових наслідків не настає.

Платник, що коригує різниці, має врахувати, чи підходить така заборгованість під пункт є) (чи були заходи примусового стягнення), якщо так — може списати та зменшити фінрезультат, якщо ні — має чекати або настання цих обставин, або кінця воєнного стану, поки почнуть спливати терміни давності, зачекати три роки і тоді списати. Або списати заборгованість та погодитися із втратою податкових витрат.

Раді допомогти, звертайтесь ще!