Заголовок тимчасово відсутній

Потрібно звернутися до умов договору.

Загальний строк позовної давності встановлено тривалістю у три роки ст. 257 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1415 , є також спеціальні строки позовної давності.

Згідно зі ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто рахувати цей строк слід від дня, коли кредитор (постачальник) дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

У випадку, описаному в запитанні, постачальник дізнався або міг дізнатися про порушення свого права тоді, коли у обумовлений договором день йому не надійшла оплата від покупця.

Зрозуміло, що дата поставки товару – це не завжди є датою, коли покупець має його оплатити. Сторони договору поставки можуть домовитися про те, що товар підлягає оплаті авансом, тобто до його поставки. Або ж можуть домовитися про відстрочку оплати товару строком, наприклад, на три місяці. Або ж можуть домовитися, що товар підлягає оплаті після його реалізації покупцем своїм покупцям. Багато, про що сторони договору поставки у цьому питанні можуть домовитися. У всіх різних випадках момент, коли постачальник міг довідатися про порушення свого права буде різний.

Отже, для того, щоб дізнатися, коли позовна давність почала свій перебіг, необхідно звернутися до договору поставки, а саме до його розділу «Оплата», де й можна віднайти відповідь на питання щодо початку перебігу позовної давності.

І лише в тому разі, якщо в договорі поставки умова оплати відсутня, можна говорити про те, що перебіг позовної давності пов’язаний з фактом самої передачі товару постачальником покупцю. Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Дія покупця щодо оплати частини боргу свідчить про визнання ним самого боргу.

Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. А час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Наприклад: послуги вами отримано 10.03. , за умовами договору оплата повинна була бути у цей же день, то з 11.03 починається облік строку. Якщо відтермінування оплати було на 10 днів після відвантаження, то рахуємо з 21.03. Якщо було частко погашено борг 15.04 , у такому разі перебіг нового строку почнеться з 15.04.

Наразі, потрібно врахувати, що було призупинення строку позовної давності на період дії карантину з 12.03.2020 до 30.06.2023 рр. та продовжує діяти призупинення на період воєнного стану.

У п. 12 Прикінцевих і перехідних положень ЦКУ прописано: під час дії карантину, встановленого Кабміном з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, встановлені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк позовної давності на період карантину «заморозився» за зобов’язаннями, строк давності за якими припадав на період карантину. Тобто, якщо строк позовної давності мав би спливти 20 березня 2020 р., то з 12.03.2020 він призупинився і 9 днів ще не «збігло» ( 9 днів = з 12.03.2020 як до 20.03.2020) – цей «хвостик» будемо рахувати після закінчення призупинення строку. Податківці вважають, що Закон почав діяти з 02.04.2020 р., тому і норми його з цієї дати застосовуються, а не з 12 березня.

Роз’яснення податківців https://evp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-500895.html .

Тобто поки триває карантин – строк давності було призупинено. Тож списати заборгованість через сплив строку давності у проміжок часу з 12.03.2020 (податківці кажуть – з 02.04.2020 – бо Закон № 540 чинний саме з цієї дати) по дату завершення карантину не можна.

Важливо: деякі строки давності через карантин не призупинялися.

Щодо призупинення строку позовної давності на період воєнного стану, то наразі воєнний стан продовжено. (Закон від 08.05.2024 № 3684-ІХ) У п. 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦКУ прописано: у період дії воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦКУ, продовжуються на строк його дії). Тож під час воєнного стану строк позовної давності також не спливе. Відповідно на цій підставі списати заборгованість не можна. Інші випадки безнадійності - так, але не за строком давності.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. (п.5 НП(С)БО 11 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0085-00#o31 ).

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, його сума входитиме до складу доходу (п. 5 НП(С)БО 11). Тобто роблять запис:

Дт 631, 685, 681 тощо (рахунок обліку кредиторської заборгованості)

Кт 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

Для цього підприємство має бути впевненим, що воно не погашатиме зобов’язання перед контрагентом. Якщо існує ймовірність виконання зобов’язання навіть після спливу строку позовної давності — списувати кредиторку не потрібно. І лише за умови, коли достеменно відомо — погашати заборгованість перед контрагентом підприємство не буде через, скажімо, такі причини:

контрагент ліквідувався і немає правонаступника, який може ініціювати стягнення боргу, чи
сплив строк позовної давності та керівництво прийняло рішення про непогашення зобов’язань (у наказі, іншому розпорядчому документі);
після спливу строку позовної давності контрагент звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, а суд відмовив у розгляді через сплив позовної давності,
тоді в періоді виникнення впевненості в непогашенні зобов’язань підприємство має їх списати. Тобто лише сплив строку позовної давності — ще не достатня підстава для списання кредиторської заборгованості, адже навіть після цього все ж залишається ймовірність проведення розрахунків.

Позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін, а от скорочення її заборонено. ЦКУ, зокрема стаття 259, не встановлює меж збільшення позовної давності. Отже, за домовленістю з кредитором, через укладання договору в письмовій формі, підприємство має шанси відстрочити термін визнання доходу.

Джерелами інформації для перевірки кредиторської заборгованості є: акти інвентаризації розрахунків, договори з контрагентами, акти звіряння розрахунків, протоколи про залік взаємних вимог, векселі, видані постачальникам, тощо.

Якщо підприємство погасить хоч 1 грн. заборгованості – відлік позовної давності почнеться заново.

Своє рішення, щодо наміру в майбутньому погасити таку заборгованість керівник може затвердити наказом.

Більше інформації https://7eminar.ua/events/3884/8580 , https://7eminar.ua/events/3758/8225 , https://7eminar.ua/events/3196/6315 та https://storage.7eminar.ua/content24/record/3885/BE_Vse_pro_zaborhovanist_u_bukhhalterskomu_obliku.pdf

Раді допомогти, звертайтесь ще!