Заголовок тимчасово відсутній

На мою думку визнання роботодавцем причин відсутності працівника протягом більше як 2-х років в період воєнного стану не поважними не дає підстав для звільнення за прогул датою 2022 року.

Необхідні ще письмові пояснення працівника (ст.147-149 КЗпП ). В п.4 ч.1 ст.40 КЗпП зазначено, що звільнення за прогул відбувається якщо працівник відсутній на роботі більше 3 годин протягом робочого дня без поважних причин. Тобто це норма для звільнення після кількох годин- кількох днів відсутності, але не 2-х років. Тобто роботодавець не вжив заходів накласти дисциплінарне стягнення протягом такого довгого періоду. Мало бути проведено розслідування причин відсутності працівника на роботі, яке оформлюється актом ще в перший день такої відсутності. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника (ст.147-1 КЗпП). Всі документи щодо прогулу акти, табель обліку робочого часу, доповідна записка тощо надаються на розгляд органу, який має право накладати дисциплінарні стягнення. Звільнення за порушення трудової дисципліни, зокрема за прогул, є дисциплінарне стягнення, тому рішення роботодавця про звільнення має бути оформлено у вигляді наказу про накладання дисциплінарного стягнення.

Є ризик визнання недійсним такої підстави звільнення й нарахування середнього заробітку за період 6 місяців з дати звільнення за нормою ст.117 КЗпП. Роботодавець зараз звільнить працівника «заднім числом», виплатить компенсацію відпустки датою поточною й працівник може оскаржити недотримання низки норм законодавства.

В ст.47 КЗпП зазначено: Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. В ст.116 КЗпП: При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.В ст.117 КЗпП: У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Рекомендую ретельно вивчити всі «за» та «проти», отримати консультацію адвоката й тоді приймати рішення.

Також зазначу, що лист Мінсоцполітики від 22.04.2019 р. № 82/0/22-19/133 про дату звільнення в останній робочий день працівника не є нормативним актом.

В загальному порядку розрахунковим періодом для компенсації днів до 31.12.2023 є 12 місяців 2023 року. Якщо в цьому періоді не було зарплати, то середньоденна з окладу на дату звільнення: Оклад*12/365.

Раді допомогти, звертайтесь ще!