Заголовок тимчасово відсутній

При наданні послуг первезення простій може зазначатися в договорі двома способами:

як плата за простій - тоді це фактично додаткова послуга тобто частина послуги перевезення, та є об'єктом оподаткування

або це штрафна санкція - тоді ці суми не є базою для нарахування ПДВ, та сама операція не є о'єктом опоадткуванння згідно 188.1 ПКУ, оскільки не пов'язана із реалізацією послуг.

Як визначити, що саме є в даному випадку? Першоджерелом для цього є договір.

У разі відсутності в договорі інших застережень оплачений простій є штрафом за невиконання замовником своїх зобов'язань за договором. Це випливає з норм ст. 920 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) та ст. 307 Господарського кодексу України (далі — ГКУ). До того ж, якщо в договорі необхідність його оплати (зокрема, понаднормативного простою) визначена тією частиною договору, яка регулює відповідальність сторін.
Якщо в договорі прописано, що оплата понаднормативного простою є відповідальністю замовника за порушення своїх зобов'язань, такий простій розглядається як штраф. Його стягують у розмірі, визначеному договором.
Відповідно, замовник, з вини якого виник простій, зобов'язаний оплатити його суму. Так, ч. 2 ст. 11 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) зазначає, що відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-яку шкоду, спричинену відсутністю, недостатністю або неправильністю документів, необхідних для митних та інших формальностей, за винятком випадків вини перевізника.
Якщо таке прострочення сталося з вини замовника, а договором передбачена відповідальність за це, замовник зобов'язаний сплатити штрафні санкції (ст. 920 ЦКУ).

Але, на практиці простій досить часто не розглядається як порушення виконання зобов'язань, а як окрема послуга. За понаднормовий простій із вини замовника (або через незалежні обставини) у договорі перевезення може бути встановлений окремий тариф. Таким чином, оплата за простій розглядається як плата за додаткову послугу перевізнику. Жодних обмежень щодо переліку додаткових послуг, які може надавати перевізник згідно з договором перевезення вантажу автотранспортом, чинне законодавство не встановлює (абз. 2 ч. 2 ст. 908 ЦКУ).

Про порядок оплати простою слід чітко зазначити в договорі або в додатку до нього, так, щоб не було можливості подвійного розуміння природи цих сум.

Якщо це штрафна санкція - Дт374 Кт715 «Отримані штрафи, пеня, неустойки», Дт311 Кт374

Якщо це послуга - проводиться як звичайна реалізація, ДТ361Кт703, Дт703 Кт6432

Найбільш однозначно характеризує штраф саме як санкцію (тобто без ПДВ) - коли в договорі про нього написано в розділі "Відповідальність сторін". Це 100% характеристика штрафу.

Раді допомогти, звертайтесь ще!