Заголовок тимчасово відсутній

Поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення. Це передбачено пп. 14.1.267 ПКУ. Особливості укладання договору позики визначено § 1 гл. 71 ЦКУ, тобто це один із видів договорів цивільно-правового характеру, який не має жодного стосунку до трудових відносин.

На думку ДФС, правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є саме договір позики, відносини за яким регулюються ст. ст. 1046 – 1053 ЦКУ (див. лист ДФСУ від 25.01.2017 р. № 1420/6/99-99-13-02-03-15).

Надати поворотну фінансову допомогу «сам собі» він не може. Адже в цьому випадку він виступатиме одночасно і як позикодавець, і як позичальник. Тому у тактх випадках при підписані договору ПФД від сторони підприємства має підписати уповноважена особа, а не особисто директор.

ПФД може надаватися також працівникам підприємства. Тут можливий такий варіант погашення як відрахування з зарплати, якщо визначити такий спосіб у договорі. Однак розмір таких відрахувань має не перевищувати 20%, а при відрахуваннях за кількома документами – 50% зарплати (ст. 128 КЗпП).

Сума поворотної фіндопомоги не включається до загального доходу фізособи (ст. 165.1.31 ПКУ). Однак позикодавець повинен відобразити її у Додатку 4ДФ Податкового розрахунку: ознака доходу “197” – при виплаті звичайним фізособам, в графах 3а та 3 відображається сума нарахованої та виплаченої допомоги, графи 4а і 4 (утриманий ПДФО) не заповнюються (прочерки у паперовому варіанті) (роз’яснення 103.25 ЗІР).

Раді допомогти, звертайтесь ще!