Заголовок тимчасово відсутній

Обов'язковох проіесійної оцінки не вимагається чинним законодавстовм, але можуть виникнути питання щодо звичайної ціни при продажу фізособі. Тобто при самостійному визначенні договірнох ціни продажу слід дотримуватися звичайних цін - або доведеться утримувати податок на доходи та військовий збір із надаох фізособі індивідуальнох знижки.

Об’єкт уже замортизовано, переводити його до складу необоротних активів, що утримуються для продажу (на субрахунок 286), не потрібно і неможливо (бо вартість дорівнює нулю). Тому авто при продажі просто списують з балансу проводкою Дт 131 — Кт 10.
При продажу нараховують ПДВ. Мінімальною базою для необоротних активів виступає їх балансова (залишкова) вартість за даними бухобліку на початок місяця продажу (абзац другий п. 188.1 ПКУ), тобто якщо договірна вартість менше мінбази - то використовужється мінбаза. Але вона дорівнює нулю. Отже, базою оподаткування буде договірна вартість в даному випадку. Вона може бути будь-якою. Податкові зобовязання з ПДВ нараховуємо виходячи з будь-якої договірної вартості, оскільки правило мінбази для нульових об’єктів не працює (теоретично можна продати за 1 грн).

Якщо б авто продавалася таким чином юридичній особі, можна було б поставити крапку. Але , для фізичних осіб існує такий ризик, як індивідуальна знижка. Якщо продали фізособі "дешево", вважається, що надали індивідуальну знижку від звичайної ціни. Буде краще, якщо при продажу фізичній особі ціна буде наближена до звичайної. За роз’ясненнями податківців, якщо продаж рухомого майна здійснюється юрособою фізособі за звичайними цінами, то об’єкт оподаткування ПДФО у фізособи не виникає, оскільки фізособа фактично несе витрати на придбання майна. Якщо ж при продажу рухомого майна юрособа надає індивідуальну знижку фізособі, то у фізособи виникає дохід у розмірі наданої знижки , який обкладається ПДФО та ВЗ.(за п.п. 164.2.17 ПКУ — як із наданої індивідуальної знижки).
Визначенні звичайної ціни - зг. п.п. 14.1.71 ПКУ. Звичайна ціна — це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Ринкова ціна — це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику, за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони взаємно незалежні юридично і фактично володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, що склалися на ринку ідентичних (а в разі їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах (п.п. 14.1.219 ПКУ).. Доведення невідповідності ціни звичайній має робити податкова. Але, потрібно бути готовим обгрунтувати звичайну ціну на такий запит (підпбрати інформацією з відкритих джерел, зокрема реклами тощо з цінами на аналогічні товари в аналогічному стані ) - або ж отримати оцінку. Тобто, оцінка буде остаточним аргументом для обгрунтування ціни, але вона не є необхідною.

Раді допомогти, звертайтесь ще!