Заголовок тимчасово відсутній

1. якщо водій з метою виконання службового доручення постійно їздить поза місцем роботи, але в межах установленого робочого часу, то таку роботу, на нашу думку, не можна розглядати як роботу, що має роз’їзний характер.

Якщо ж робота, пов’язана з поїздками на значні відстані і поверненням до місця роботи в неробочий час, носить постійний характер, роботодавець має право встановити такому працівникові роз’їзний характер роботи. Проте в будь-якому випадку останнє слово тут за підприємством. Саме воно повинне вирішити, який характер носять поїздки водія — роз’їзна робота чи відрядження. Згідно пп. 2 розд. I Інструкції №59 зазначає, що службові поїздки працівників, постійна робота яких має роз’їзний характер, не вважаються відрядженнями. Разом з тим Інструкція №59 допускає, що інше може бути передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і роботодавцем.

2. скасовано вимогу оформляти подорожній лист лише на один день після здачі попереднього. У 2022 році можна оформлювати такий документ на тиждень чи місяць, але за умови фіксації витрат ПММ та кілометражу за кожен день.

3. Щозмінні передрейсові та післярейсові медогляди є обов’язковими для водіїв ТЗ підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб — підприємців, що перевозять пасажирів і вантажі.

Згідно з п. 4.1. Положення щозмінний передрейсовий медичний огляд водіїв транспортних засобів перевізника проводиться безпосередньо перед їх виїздом у рейс.

Щоб організувати медичний контроль обслуговування водіїв та їх оздоровлення, потрібно взяти до уваги чисельність водіїв:

1) якщо їх 100 і більше — створюють відомчі спеціалізовані медичні, фельдшерські й оздоровчі пункти, медико-санітарні частини, поліклінічні відділення та заклади охорони здоров’я;

2) якщо їх менше ніж 100 осіб — укладають з територіальними медзакладами договори на медичне обслуговування. Однак можлива й постійна робота за трудовим договором медичного працівника з підприємством, кількість водіїв на якому менше ніж 100 осіб. Підстава — стаття 46 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII.

4. Працівникам з роз’їзним характером робіт добові не виплачують. Водночас, Постановою №490 передбачено виплату надбавки до тарифної ставки (окладу) таких працівників. Підприємство самостійно визначає доцільність установлення і розмір надбавок. І якщо підприємство вирішило встановити надбавку, то йому слід керуватися положеннями Постанови № 490. Тобто така надбавка може бути, а може і не бути.

В Постанові №490 прописано, що розмір надбавки за роз’їзний характер роботи не може перевищувати граничних розмірів добових, установлених КМУ для відряджень у межах України. Якщо ж робота водія має роз’їзний характер за межами України — граничний розмір надбавок не може перевищувати 80% граничних норм добових витрат, установлених КМУ для відряджень за кордон. Для госпрозрахункових підприємств КМУ граничні розміри добових не встановлював. Тож вважаємо, що як граничний розмір надбавок можна використовувати суму добових, установлену пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ для відряджених працівників. Раді допомогти, звертайтесь ще