Відпустка без оплати працівника під час воєнного стану в Україні

Так, такий працівник може оформити відпустку без збереження зарплати «через воєнний стан» як за основним місцем роботи, так і у ФОП за сумісництвом, але тільки за згодою кожного роботодавця і лише в межах строку дії воєнного стану; обов’язкової «воєнної» відпустки на 90 днів без статусу ВПО чи виїзду за кордон він не має.

Обґрунтування

1. Можливість неоплачуваної «воєнної» відпустки для будь‑якого працівника.
   За ч. 3 ст. 12 Закону №2136 роботодавець протягом дії воєнного стану може на прохання працівника надавати відпустку без збереження зарплати без обмеження 30‑денного ліміту, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. Ця норма поширюється на всіх працівників незалежно від місця розташування підприємства, тобто і для Харкова, і без статусу ВПО чи виїзду за кордон.

2. Обмеження та умови за ч. 3 ст. 12.
   Відпустка за ч. 3 ст. 12:

   • надається тільки за згодою сторін, тому роботодавець може відмовити;
   • може надаватись будь‑яку кількість разів і будь‑якої тривалості, але лише в межах строку воєнного стану;
   • час такої відпустки не зараховується до стажу для щорічної основної відпустки згідно з ч. 3 ст. 12 Закону №2136 у поєднанні з п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.

3. Чому немає права на обов’язкову «90‑денну» відпустку.
   Обов’язкова неоплачувана відпустка за ч. 4 ст. 12 Закону №2136, яку роботодавець зобов’язаний надати до 90 календарних днів, передбачена тільки для працівників, які виїхали за межі України або набули статусу ВПО. Якщо працівник перебуває у Харкові, не є ВПО і не виїжджав, підстав для цієї обов’язкової відпустки немає, є лише «договірна» відпустка за ч. 3 ст. 12.

4. Відпустки за основним місцем і за сумісництвом оформлюються окремо.
   Відпустка без збереження зарплати оформлюється окремо за кожним трудовим договором, тому працівник може просити таку відпустку як у основного роботодавця, так і у ФОП‑сумісника, але кожен роботодавець самостійно вирішує, погоджуватися чи ні, виходячи з ч. 3 ст. 12 Закону №2136.

Працівник у вашій ситуації може брати неоплачувану відпустку на час воєнного стану, але це завжди питання згоди конкретного роботодавця і не дає йому автоматичного права на обов’язкові 90 днів.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?