ТОВ звернулося з позовом, в якому просило внести до договору, зміни про продовження строків виконання зобов’язань, збільшення строку дії договору, обґрунтовуючи вимоги тим, що умови, якими сторони керувалися під час укладення договору, істотно змінилися з 2023 року через обставини непереборної сили (посилення ворожих атак / обстрілів, мобілізація тощо), а тому позивач має право на внесення змін до договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України від 25.12.2015 №922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі – Закон).
Рішенням господарського суду відмовлено в задоволені позову.
Позаяк договір сторони уклали уже під час дії воєнного стану та запровадження мобілізаційних заходів, позивач мав враховувати їх наслідки, підписуючи договір, а зазначені ним обставини непереборної сили, що виникли з 2023 року, існували на момент вчинення правочину.
Крім того, Закон не передбачає випадків обов’язкового продовження строку дії договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, на вимогу однієї зі сторін, в тому числі шляхом звернення до суду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову щодо внесення змін у договір відповідно до ст. 652 ЦК України та п. 4 ч. 5 ст. 41 названого Закону.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано та позов задоволено.
Верховний Суд (далі – ВС) залишив без змін рішення суду першої інстанції та скасував постанову апеляційного суду, зазначивши таке.
Висновки апеляційного суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 652 ЦК України та внесення змін до договору відповідно до цієї норми за одночасного встановлення підстав для задоволення позову з огляду на існування обставин непереборної сили свідчать про неправильне застосування апеляційним судом зазначеної норми матеріального права, оскільки за наявності форс-мажору положення ст. 652 ЦК України не застосовуються.
За відсутності істотної зміни обставин, якими сторони керувались при вчиненні правочину, а також за відсутні обставини непереборної сили, не можна змінити договір за рішенням суду. Наведене у сукупності є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові в частині вимоги про внесення змін у пункти договору та додаток №3 до нього та, як наслідок, свідчить про відсутність підстав для скасування оперативно-господарських санкцій, застосованих відповідачем за порушення позивачем строків виконання зобов`язання, відповідно доводи позивача про наявність підстав для задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано відхилив.
Позивач міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, пов’язаних з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому, настання зазначених ним подій не може розглядатись як підстава для внесення змін до окремих пунктів договору та додатка до нього у зв’язку з істотною зміною обставин, а наявності обставин непереборної сили суд першої інстанції не встановив.