Постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, зокрема передача прав на об’єкти права інтелектуальної власності (п.п. 14.1.185 Податкового кодексу України, далі – ПКУ).
Водночас постачання товарів – це передача права розпорядження матеріальним об’єктом (п.п. 14.1.191 ПКУ).
Узагальнююча податкова консультація, затверджена наказом Мінфіну від 04.03.2026 №133, прямо уточнює:
- якщо відбувається передача виключних майнових прав на комп’ютерну програму чи цифровий контент, така операція належить до постачання послуг.
Коли операція з програмним продуктом класифікується як послуга, застосовується правило п. 186.3 ПКУ. Воно визначає ключове для ПДВ – місце постачання. У цьому випадку таким місцем є країна, де зареєстрований отримувач послуги, а за його відсутності – місце постійного проживання.
Практично це означає, що податкові наслідки залежать не від місця реєстрації постачальника чи технічних параметрів передачі продукту, а саме від статусу та місцезнаходження покупця. Якщо отримувач зареєстрований в Україні, операція підлягає оподаткуванню ПДВ. Якщо ж покупець – нерезидент, місце постачання знаходиться за межами України, і така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ в Україні.
Отже, послуга оподатковується там, де вона фактично споживається. Ігнорування цього підходу призводить до типових помилок – неправильного визначення місця постачання, помилок у нарахуванні ПДВ та, як наслідок, податкових донарахувань
Джерело: ДПС
Читайте більше:
Мінфін роз’яснив ПДВ для комп’ютерних програм і цифрового контенту: відповіді на ключові питання
Як визначати місце постачання електронних послуг для ПДВ: нова узагальнююча консультація від Мінфіну
