Відмова в реєстрації ПН, в якій лише загальні формулювання щодо надання документів, без конкретизації вимог

Верховний Суд підтримав правову позицію платника податків та суду першої інстанції, визнавши протиправними рішення податкових органів про відмову в реєстрації податкових накладних, на підставі недостатньо конкретизованих вимог у квитанціях про зупинення реєстрації

0

338

У липні 2022 року платник ПДВ (позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України та до Головного управління ДПС про:


  1. визнання протиправними та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову реєстрації податкових накладних; 
  2. зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх подання на реєстрацію.


Суд першої інстанції підтримав вимоги позивача. Суд апеляційної інстанції в задоволені позовних вимог відмовив. Платник податків звернувся до Верховного Суду (далі – ВС).


ВС вказав, що, як встановлено судом першої інстанції, у квитанціях про зупинення не конкретизовано, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до неї, які визначені у пп. 3 п. 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі – Порядок №1165).


На думку ВС, формальне зазначення у квитанції пропозиції «надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН» є лише дублюванням норми пп. 3 п. 11 Порядку №1165.


Умови такої пропозиції дають підстави позивачу самостійно визначати перелік необхідних документів, що в подальшому виключає посилання відповідача на їх недостатність чи неповноту та спростовує доводи про недостатність документів, поданих позивачем на підтвердження реальності проведених операцій.


У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що жодних відомостей стосовно господарських операцій з контрагентами відповідач у квитанціях не зазначає, але витребує документи та пояснення, які спростовують цю податкову інформацію, не зазначаючи при цьому їх перелік.


Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.


З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів, рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідають критерію обґрунтованості.


ВС враховував, що в даному випадку, квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не містили переліку документів, які необхідно було подати для прийняття контролюючим органом рішення про їх реєстрацію.

Отже, оскаржувані відмови містять лише загальне твердження без зазначення, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

З огляду на викладене, ВС дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнято з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасовано апеляційним судом, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції – скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.


Джерело: постанова ВС від 11.07.2024 у справі №460/20194/22

0

338