Прокуратура Запорізької області у 2017 році звернулась до органу ДПС з листом, в якому було вказано, що є розбіжності між задекларованими активами та одержаними доходами фізичної особи – депутата обласної ради. Прокуратура просила доручити підпорядкованим територіальним органам ДПС провести документальну позапланову перевірку повноти сплати фізичною особою та його податковими агентами податків та інформувати про результати перевірки прокуратуру.
Орган ДПС провів перевірку, за наслідками якої донарахував ПДФО та військовий збір.
Платник податків оскаржив податкові повідомлення-рішення до адміністративного суду. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про протиправність оскаржуваних рішень, оскільки були відсутні підстави для проведення перевірки позивача, а висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях контролюючого органу.
Верховний Суд (далі – ВС) проаналізував норми Податкового кодексу України та вказав на те, що існує чіткий та обмежений перелік підстав, за яких податковий орган може призначити податкову невиїзну документальну перевірку. Отримання від органу прокуратури листа з проханням провести перевірку не є підставою для проведення перевірки.
Лист з проханням провести перевірку повноти декларування та сплати податків фізичною особою не можна сприймати як податкову інформацію, на думку ВС. Лист містить чітку вказівку на необхідність проведення перевірки та очікування щодо її результатів. Проведення податкової перевірки з підстав отримання інформації щодо можливого порушення платником податків податкового законодавства можливе у межах передбачених контрольних повноважень податкового органу та у тих межах контроль за не порушенням законодавства, за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
На переконання ВС докази та висновки, які були добуті за результатами неправомірної перевірки, не можуть бути підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки були одержані з порушенням процедури, передбаченої законодавством.