Платіжне законодавство України із прийняттям Закону України від 30.06.2021 №1591-IX «Про платіжні послуги» зазнало революційних змін:
- було вирівняно правовий статус банків та небанківського сектору, надано право небанківським учасникам відкривати платіжні рахунки та здійснювати емісію платіжних карток.
Слід наголосити, що як банки, так і небанківські надавачі платіжних послуг здійснюють аналогічні платіжні операції, діючи в межах єдиного законодавчого регулювання та на підставі ліцензії Національного банку України. Водночас нові вимоги, які не враховують специфіку платіжного законодавства, ставлять небанківських учасників у дискримінаційне становище, що фактично нівелює досягнення реформи платіжного ринку, знижує довіру до нових інститутів та створює загрозу існуванню ринку небанківських надавачів платіжних послуг.
Наразі ДПС України займає позицію, що до «банківських операцій», на які поширюється виключення щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО / ПРРО), можуть бути віднесені лише:
- перерахування коштів із поточного рахунку на поточний рахунок у форматі IBAN;
- внесення готівки через касу банку для подальшого зарахування на поточний рахунок;
- внесення готівки через платіжний термінал / ПКТС, що належить банку (див. ІПК від 07.12.2023 № 4553/ІПК/99-00-07-04-01).
Таким чином, на думку фіскального органу, операції з перерахування коштів із платіжних рахунків небанківських фінансових установ не підпадають під виключення п. 2 ст. 9 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що вимагає відповідного застосування РРО / ПРРО. Це фактично призводить до того, що при ініціюванні грошових переказів із рахунків небанківських фінансових установ суб’єкти господарювання, які є отримувачами таких платежів, повинні ідентифікувати, від якого саме надавача платіжних послуг надійшов переказ, і відповідно застосувати або не застосувати РРО / ПРРО.
Крім того, на думку ДПС України, суб’єкти господарювання, які отримують платежі на поточні рахунки в банках, також повинні фіскалізувати такі операції. Таке явище негативно впливає на галузь та ставить небанківських надавачів платіжних послуг у нерівні умови порівняно з банківськими установами. Початком формування нової практики стало резонансне рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 420/19624/24.
Суд став на бік підприємця, якого ДПС оштрафувала за невикористання РРО при післяплаті. Ключові аргументи суду:
«Згідно норм чинного законодавства, розрахунковою операцією, серед іншого є така операція, коли суб`єкт господарювання приймає (отримує) від покупця готівкові кошти, платіжні картки, платіжні чеки, жетони тощо безпосередньо за місцем реалізації товарів (послуг), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця. Коли покупець оплачує товар у відділенні «Нової пошти» через фінансову компанію «НоваПей», продавець отримує кошти не від покупця, а від фінансової установи на свій рахунок ФОП (IBAN). Така операція не є розрахунковою в розумінні Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій…». Для продавця це безготівковий розрахунок, що не вимагає фіскалізації. Відповідно до норм чинного законодавства, сама суть проведення розрахункових операцій через РРО та видачі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків) при розрахунках із суб`єктами господарювання у готівковій формі чи за допомогою банківських карток полягає у тому, щоб суб`єкт господарювання вів прозорий та відкритий облік господарської діяльності, показував усі доходи та не приховував будь-якої готівки, яка не обліковується, внаслідок чого до державного бюджету у повному обсязі надходитимуть податки. В даному випадку, позивач здійснюючи свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства, отримував грошові кошти у безготівковій формі від ТОВ «НоваПей» (роблячи це відкрито та прозоро), не приховуючи будь-якого доходу». |
17 червня 2025 року П’ятий апеляційний адміністративний суд не лише підтримав цю позицію, а й посилив її, додавши новий аргумент: на момент передачі товару перевізнику господарська операція є незавершеною. Продавець не може бути впевненим, що покупець забере посилку й оплатить її. Вимога ДПС вкладати чек у посилку на цьому етапі є нелогічною, адже змушує фіскалізувати дохід, який ще не отримано й може бути не отримано взагалі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ДПС.
Вершиніна Ніколь
Коментарів поки немає
Почніть розмову…